Це давнє, це давно забуте,
як забувають влітку сніг
чи в горі забувають сміх, —
в ту хату двері всі забито.
Я стукаю, я яблука збираю,
на сторінках із маку прочитаю,
як човен проти хвилі правлю,
а річка вниз і вниз збігає.