Це давнє, це давно забуте,
як забувають влітку сніг
чи в горі забувають сміх, —
в ту хату двері всі забито.
Я стукаю, я яблука збираю,
на сторінках із маку прочитаю,
як човен проти хвилі правлю,
а річка вниз і вниз збігає.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: якщо я побачу у річці на дні…
Наступна: Дід Давид