Князівно, князівно,
де твій князь?
Пелюстки яблуневі у вінку,
наче дорогоцінне каміння,
ваблять перехожих, переїжджих.
Князівно, соловейко співає на гілці —
то не для тебе. То не для тебе
транзистори свистять під високим вікном.
Ще не час, ще не час, ще не час,
ще князь твій в дорозі коня напуває…
«Поки прище, пелюстка яблунева
у вінку посивіє,
вийду заміж — князь у дорозі,
та й не до мене він їхав…»
Князівно, князівно,
де твій князь?
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Пальці шукають найпечальнішу струну…
Наступна: зустрічають сльозами і обіймами…