Носить тесля сокиру з собою між люди, щоб
бачили: йде тесля. А може, тесля — не тесля?
Плаче жінка над сніговою пустелею рушника —
а може, сльози — не сльози і жінка не та, хто
плаче?
А віл носить ярмо — невже він тільки тоді віл —
коли в ярмі?
А ми, раби із таврами на лобі, — невже ми тепер
раби, і годі, коли нас так звуть та ще й
тавра для певності на лобі випекли?
Як твоє ім’я, пташко на гілці, як нази
вається пісня, що ти її витьохкуєш?
Хвиле, що лижеш скелю на березі, як тебе звуть?
Як мене звуть? Яке моє ім’я?
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: криниці сонячного світла…
Наступна: НАШ ДЕНЬ