Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЗАСУШЕНІ КОЗАКИ

Цар Петро любив усілякі колекції:
їздив по німцях і скуповував різні картини і старі книжки.
Забаглося йому зробити таку колекцію, якої ще ніхто
не бачив по всьому світі.
І попросив він у гетьмана Полуботка кілька козаків для
того, щоб засушити їх для колекції.
Гетьман: ні, і вдруге: ні.
Цар Петро і кличе Полуботка до себе.
Полуботок аж чотири сотні козаків бере з собою
та й наказує їм:
— Глядіть же, — каже, — панове молодці, не лякайтеся!
Не з’їсть! Та й шапок навіть йому не знімайте! —
Зайшли вони в палац, ждуть, коли то цар вийде.
Коли заходе, а Полуботок йому наперед виходе:
— Не дам, — каже, — козаків на поталу, і все. —
Вихопив тоді Петро шаблюку з піхов та й приткнув
Полуботка до стіни, щоб засушився.
Поглянув Полуботок на козаків сво’іх, а вони всі самі
поприштрикували себе до стіни і сушаться.
Отак і придбав собі Петро дивовижну колекцію —
чотири сотні та й ще одного козака засушеного:
у шароварах і шапках. Так як є.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.