Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

СВЯТО ЗУСТРІЧІ

Дівчина, розкуйовджена, як весняне деревце,
я — той, хто одночасно і вітер, і гребінець,
та той, хто творить свято, коли ми зустрічаємося, —
прикотили діжу виноградного соку і п’ємо.
Сік такий густий, що як дихнеш ненароком,
то кулі так і роздимаються. А ми і не тримаємо,
і висять вони над нами, як грона винограду,
де кожна ягода з людську голову.
Мов дитячі гумові кульки висять над нами.
А може, то ми — дувачі святкового скла —
зменшуємося,
бо чому мені так любо літати, як сонечку,
на виноградній кульці, що із твоїх уст?

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.