Київська Русь — так називалася перша держава, яка сформувала­ся на землях Середньої Наддніпрянщини із столицею Києвом. Ця назва існує багато століть, нею користувалися і наші предки, і наро­ди, які з ними спілкувалися. Походження самого терміна „Русь» в іс­торичній науці остаточно не з’ясоване. Є деякі версії з цього приво­ду, зокрема про його іранське, слов’янське чи балто-слов’янське по­ходження, &те найпоширеніша — про скандинавсько-фінську ети­мологію²«. За цією версією, її принесло нам шведське варязьке плем’я русь, яке в IX столітті підкорило східних слов’ян і створило державу Русь.

За іншою версією, яка має набагато більше прихильників, слово Русь походить від назви річки Рось (притоки Росави, Роська, Роста­виця), шо підтверджує Густинський літопис XVII ст., де сказано, що Русь „от реки, глаголемьія Рось»²¹. Цієї ж версії дотримувався і М. Грушевський в „Історії України- Руси». До речі, варяги були й на півночі на Новгородських землях, але північні землі Руссю ніколи не звалися. На думку Ключевського, так називалися спочатку землі по­лян, тобто Київська земля, а вже звідси ця назва поширилася на всю державу.

Паралельно із найменуванням із коренем рос деякі історичні до­кументи подають корінь р_ус (роси, руси), але жоден із документів не засвідчує назви держави — Рось, а лише Русь.

Спочатку ця назва поширилася лише на Середню Наддніпрян­щину, але згодом, коли давньоруська держава вже сформувалась, Руссю стали називати Київську імперію разом із приєднаними до Ру­сі Наддніпрянської землями землі неслов’янських племен і народів.

Те, що північні народи відділяли себе від Русі, також засвідчив Іпатіївський літопис (стор. 404): „Ростовці і суздальці, і переяславці с’їхалися к Володимеру (на Клязьмі) і ріша: князь наш убьєн, синок єго мал в Нові Городі, а братья єго в Русі». І лише за часів Петра І наз­ва Русь, Росія остаточно закріпилася за північними територіями і Москвою.

На зміну топоніму Русь прийшла назва Україна.

?» Горский А.А. Проблемні происхождения названий Русь всовременной совстской историографии.І989,Ш. — С. 131-137.

²¹   Полн. собран. русек. летоп., Т., СПб, 1843..