Тихий рай за білими пелюстками починається,
де між гілок уквітчаних
любо відпочивати душам умерлих родичів,
там бджоли золотий вітер здіймають —
аж хата умерлих,
що біля нашої хати цвіте,
ось-ось злетить під стелю,
вибілену блакитною крейдою, —
так стовбур вишневий тримає.