Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

IV. Зародження, формування та розвиток освіти. Книгодрукування в Україні. § 11. Освіта в Київській Русі

Формування Київської Русі як держави вХ-ХІ ст. висунуло цілий ряд важливих проблем, які потребували негайного вирішення. Але давала про себе знати відсутність освічених людей як для внутріш­нього управління в державі на різних рівнях її структуризації, так і для зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, зо­крема для налагодження і підтримки економічних та політичних сто­сунків з Візантією та іншими державами. Це прекрасно розумів київ­ський князь Володимир Великий, який з цією метою відкрив на Ру­сі перші державні школи для дітей тогочасної знаті —„нарочитої ча­ди»— бояр, дружинників, „княжих мужей». Перші набори в такі школи не були добровільними, а здійснювалися за наказом князя, тобто примусово, але згодом освіта набула популярності.

Уже в той час існувало два типи шкіл — школи, де готували адмі­ністраторів, дипломатів, освічених людей для подальшої державної діяльності, і школи, де вчилося майбутнє духовенство. Автор „Повіс­ті врем’янихліт» наводить зміст текстів договорів Русі з греками 911, 944 і 970 років, з яких чітко простежується потреба держави в освіче­них людях, у писемності.

С.П. Обнорський, який досліджував мову цих договорів, зазна­чав, що у договорі 944 року вказано, що посли та купці, від’їжджаю­чи до Візантії, повинні були мати писані грамоти від київського кня­зя, а не золоті чи срібні печатки, як це було раніше. Із введенням християнства як державної релігії потрібні були власні кадри духо­венства, а не запрошені з Болгарії, і богослужбові книги, якими во­ни могли користуватися. Починаючи з X століття, по всій Русі від­криваються парафіяльні церкви, кожна з яких для річної соборної служби потребувала 8 богослужбових книг, а соборні храми їх повин­ні були мати 26. Це й стало основною причиною відкриття шкіл для навчання церковнослужителів. У таких школах „…вчили не тільки читати та писати, але й співати церковних пісень та ще вчили грець­кої мови. Із шкіл виходили священики та інші церковні служителі, писці, що переписували книги (бо тоді ще не вміли їх друкувати),

 

перекладчики, шо перекладали книжки з грецької та інших мов на церковнослов’янську»58.

Школи для духовенства найчастіше організовувались при монас­тирях, найбільшої популярності здобула Новгородська школа, від­крита князем Ярославом. Навчитися грамоті можна було не тільки в державних школах Києва чи Новгорода, ай у приватних учителів. Так, Феодосій Печерський здобув освіту в невеликому Курську, де він учився в „єдиного учителя» і, за словами літописця Нестара, не­забаром вивчив усі „граматики»59.

Пропагуючи освіту на Русі, князі київські були прикладом для інших у оволодінні книжними науками. Так, про київського князя Ярослава, прозваного в народі Мудрим, літописець пише: „Ярослав до книг прикладався, часто читав вдень і вночі; зібрав багато писа­рів і перекладав книги з грецької на слов’янську мову і так списано багато книг і зібрано вірним на науку. Отак як один чоловік землі пооре, а другий посіє, а інші жнуть і споживають у достатку — так було і з Ярославом: батько його Володимир зорав землю і зробив її м’якою — хрещенням просвітив; Ярослав засіяв книжними слова­ми серця вірних людей, а ми пожинаємо, користаючи з книжної науки».

Інший літопис оповідає, що Ярослав, приїхавши до Новгорода, зібрав з-поміж дітей старост і священиків триста душ і звелів їх „учи­ти книгам». Він наказує попам „по городам и онім містам» навчати простих людей і як наслідок — „письменні тоді були не тільки князі, дружина та духовенство, а й багато городян» | М. Аркас|.

Неоціненна роль у питаннях просвіти належала бібліотекам. Пер­ша і фактично на той час найбільша бібліотека (на 950 томів) була відкрита у 1037 році в Софії Київській Ярославом Мудрим. Князеві привозили книги з Болгарії та Греції, цілий штат переписувачів пра­цював над їх перекладами. За монастирським статутом, бібліотека підпорядковувалась особливому брату-бібліотекарю. За його розпо­рядженням, братія у певні часи займалася прочитанням книг або ж їх переписуванням. Поряд із переписувачами над книгою працювали редактори, перекладачі, художники, майстри, які виготовляли пер­гаментний папір, а також ювеліри. Книги на той час — це надзвичай­но дорогі речі, які могли собі дозволити лише князі та монастирі. Як

5*Толочко П.П. Древний Киев.-К„ 1983,- С. 158.

59 Голочко П.П. Там само.- С.-158.

свідчать джерела, у Візантії в XI столітті за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі. Немає сумні­ву, що й на Русі ціна на книги була не меншою“1.

Окремі князі київські прославилися своєю освіченістю, любов’ю до книг і великим потягом до знань. Високоосвіченою людиною сво­го часу був Володимир Мономах, який знав 5 мов і на прийомах іно­земних послів обходився без „толмача», галицький князь Ярослав Осмомисл вільно володів вісьмома мовами, а онука Ярослава Муд­рого організувала в Києві при Андріївському монастирі школу для „младьіх девиц», де навчали дівчат і грамоті, і ремеслу.

Як бачимо, наші далекі предки не цуралися науки, а прагнули її, гідно оцінивши красу і мудрість книг.

Запитання і завдання на закріплення:

1. На який період припадає формування Київської Русі як держави? Які проблеми у зв’язку з цим виникли?

  1. Хто навчався у перших державних школах, відкритих Володими­ром Великим? Чи було це навчання добровільним, тобто за ба­жанням, чи примусовим?
  2. Кого і для яких державних потреб готували ці школи? Які пред­мети там вивчались?
  3. Чому київського князя Ярослава прозвали у народі Мудрим, а га­лицького князя Ярослава — Осмомислом? Чи вдалі ці прізвиська?
  4. Що Ви знаєте про першу бібліотеку на Русі?
  5. Чим Ви поясните те, що книги на Русі коштували неймовірно до­рого?
  6. Хто такий брат-бібліотекар і яку роботу під його керівництвом виконували монахи?
  7. Вивчіть напам’ять крилатий вираз про красу і мудрість книг, який нараховує майже тисячу років.

.

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.