§ 16. Поняття про літературну мову та мовну норму

Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Сучасна українська літературна мова — це унормована мова держав­них і громадських установ, шкіл, середніх та вищих навчальних закла­дів, мова науки, культури, радіо, телебачення, газет, журналів, худож­ньої літератури. Основною ознакою літературної мови є її норма.

Що таке мовна норма?

  1. Установлені правила вимови слів. Так, наприклад, при вимові слова дощу наголошується другий склад — до-щу, шиплячий щ ви­мовляється твердо, що закріплено багатовіковою мовною практи­кою.
    1. Установлені правила правопису слів. Наприклад, слово розкри­вається пишеться, по-перше, з префіксом роз-, тому, що за правила­ми правопису префіксів префікса рос- в українській мові немає; по­друге, у корені слова пишемо голосний и, а не є, оскільки за прави­лами правопису ненаголошених голосних є, и у коренях слів у пере­вірному слові розкритий під наголосом пишеться и; по-третє, це сло­во пишеться з м’яким знаком, згідно з правилами вживання м’якого знака всі дієслова на -ться пишуться з м’яким знаком.
    2. Установлені правила пунктуації, які передбачають використан­ня всієї системи розділових знаків з точно визначеними правилами їх вживання: / кущ троянди пломеніє, з землі вогонь свій беручи (М. Рильський). Речення просте, ускладнене дієприслівниковим зворотом, який за правилами вживання коми у реченнях з дієприс­лівниковими зворотами, завжди виділяється комами, (у наведеному реченні — з одного боку, оскільки стоїть у кінці речення). У кінці ре­чення ставиться крапка, тому що це розповідне речення, в якому по­дається звичайне повідомлення, що вимовляється із спокійним по­ниженням голосу.
    3. Сталі морфологічні та синтаксичні конструкції (моделі).
    4. Вживання слів, їх значень, граматичних форм і синтаксичних конструкцій залежно від стилю мови. Наприклад: „Голохвос тий (до себе). А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу я вам: чистоє амб­ре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив, — дак не­ма, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тольки — ах — ах — та пере-ах!Одно слово — канахветка…» (М.Старицький). Наведений уривок із твору — зразок розмовно-побутового стилю мовлення. Для нього характерне високе емоційне забарвлення, наяв­ність просторічних слів, жаргонізмів {пипочка), русизмів, мовних пе­рекручень (дак, тольки, чистоє, канахветка та ін.), вживання яких можливе лише в розмовній мові. В інших же стилях мовлення (науко­вому, публіцистичному, офіційно-діловому) воно недопустиме.

 

Запитання і завдання на закріплення:

1. Коли почала формуватися нова українська літературна мова? Хто був її фундатором?

  1. Що нового вніс І.П.Котляревський у написання художніх творів?
    1. Поясніть вираз: „Нова українська літературна мова сформувала­ся на живій народній основі». Як Ви його розумієте?
    2. Які українські письменники продовжили й розвинули традиції

І.  П. Котляревського?

  1. Чи справедливо вважають Тараса Шевченка основоположником нової української літературної мови? Обгрунтуйте свою відповідь.
  2. Скільки слів нараховує словник мови творів Тараса Шевченка? Про що це говорить?
  3. Хто з українських письменників продовжив традиції Тараса Шев­ченка?
  4. Які правописні нововведення запропонували Пантелеймон Ку­ліш і Євген Желехівський?
  5. Дайте визначення сучасної української літературної мови.
  6. Що таке мовна норма?