Хлопці і дівчата
обливаються водою біля ставу.
Якась бризнула сміхом, як срібними краплинами,
аж на обливальника, що в хмарі сидить.
Той зареготав
та й собі линув із відра, та не з того,
а з того, що з листям.
Дівчата вже й зараз ростуть, як калина із води,
тож кинулися урозтіч, бо, може, то листя вербове.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: НА БАБУСИНОМУ ОБЛИЧЧІ
Наступна: УТІШНА ПРИКМЕТА