Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

VI. Лексика і фразеологія. § 18. Словникове багатство української мови

Наша мова складається зі слів. Сукупність усіх слів української мови становить її лексику або словниковий склад, до якого входять усі відомі в ній слова, що вживаються у найрізноманітніших галузях сус­пільного життя. Скільки ж слів нараховує українська мова? Точної цифри немає, оскільки підрахувати їх кількість практично неможли­во, адже мова постійно поновлюється як за рахунок власних, так і за рахунок іншомовних слів. За приблизними підрахунками вчених її словниковий склад налічує не менше півмільйона лексем™.

Українська мова — одна з найрозвиненіших мов світу, про що свідчить величезний запас слів. її звукова і граматична системи від­значаються чіткістю й стрункістю, а милозвучністю вона поступаєть­ся хіба що італійській.

Активна і пасивна лексика сучасної української літературної мови

У процесі розвитку української мови постійно відбувається її по­повнення новими словами і в той же час перехід частини слів до па­сивного складу мови. Ці два процеси є поступовими і довготривали­ми. Наприклад, слово шолом довгий час вживалося дуже часто, потім почало використовуватися рідше, оскільки цей предмет почав вихо­дити з ужитку, а потім і зовсім зникло із активного словникового за­пасу мовців.

Активна лексика — це часто вживані слова, які забезпечують по­всякденні потреби мовця і поширені в загальнонародному вжитку: земля, сонце, хліб, червоний, ходити, він, вона, високо та ін. Крім тою, до активної лексики належать спеціальні терміни, які щоденно вжива­ються представниками певних професій, використовуються у спеці­альній літературі й зрозумілі не всім носіям української мови. Наприк­лад, до складу активної лексики сучасної української літературної мо­ви належить величезна за своїм обсягом медична термінологія, якою оперують лише представники медичних спеціальностей, а широкому колу населення вона незнайома: ішурія, гномоніоз, ангуліт, мастоїдит, фотопсія, нефрит, хондроцит, еклампсія, конформація тощо.

‘* Юшук І .П. Мова наша українська . — К„ 2001. — С. 7.

До пасивної лексики належать слова, які вже не вживаються у що­денному спілкуванні або ж вживаються дуже рідко. Це застарілі сло­ва і нові слова (неологізми). Застарілі слова умовно можна поділити на дві групи: слова архаїзми, що виступають синонімами до сучасних слів: зело — дуже, тать — злодій, події — човни, либонь — мабуть, зри­ти — бачити та історизми, що називають зниклі з ужитку предмети старовини, явища чи поняття: жупан, хорунжий, грибниця, воєвода, терем, ключниця, платно, світлиця.

Неологізми — нові слова, які входять у загальний ужиток. На від­міну від архаїзмів, що виходять із ужитку, неологізми поповнюють словниковий склад мови, в яку потрапляють у всі періоди її розвит­ку. Статус неологізму буде притаманним слову до тих пір, доки воно не стане загальновживаним, стане зрозумілим усім і перестане сприйматись як нове. Наприклад, слова комп’ютер, пейджер, ксерокс певний час були неологізмами, але зараз як неологізми вони не сприймаються, оскільки активно увійшли у загальний ужиток..

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.