Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник
загрузка...

§ 19. Однозначні та багатозначні слова

У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними. Так, наприклад, слово стілець на­зиває лише один предмет і має одне значення — меблі для сидіння зі спинкою. Слово субота теж має одне значення — шостий день тижня і т.ін. Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значен­нями називається багатозначністю або полісемією. Багатозначні сло­ва можуть мати кілька значень, одне з яких пряме (первинне), а інші

—  (за подібністю) — переносні (вторинні). Так, слово поле в сучасній українській мові вживається у таких значеннях:

—     рівнина, простір: По діброві вітер віє, гуляє по полю;

—     оброблена під посів земля: пшеничне поле;

—     великий рівний майданчик, спеціально обладнаний і призначе­ний для чогось: футбольне поле;

—     робота, дослідницька діяльність: поле діяльності;

—     простір, у межах якого проявляється дія якихось сил: магнітне поле, електричне поле;

—     галузь діяльності, нива: поле науки;

—     чиста смуга упродовж краю зошита, у книзі: широкі, вузькі поля;

—     край капелюха: капелюх із загнутими полями;

—     місце, де відбувався бій: поле битви;

—     простір, охоплений зором: поле зору;

—     фон під візерунком: червоні квіти на чорному полі.

Із наведених вище багатьох значень слова поле прямим буде зна­чення рівнини, простору, а інші — переносні, оскільки вони набуті пізніше.

Як же виникають нові значення слів? Слово, називаючи якесь по­няття, спершу виявляє в ньому одну найістотнішу ознаку, а згодом ця ознака переноситься й на інші, подібні явища. Так іменник земля спочатку називав грунт, згодом його лексичне значення розшири­лось і слово земля почало означати ділянку, материк, батьківщину, планету, тобто із багатьох значень речовина, ґрунт — основне (пря­ме), а решта значень — переносні (непрямі). Переносні значення се­мантично пов’язані з основним і ґрунтуються навколо нього, але ступінь їхньої близькості до основного поняття неоднаковий. Так, із багатьох наявних значень слова поле значення у сполученнях поле ді­яльності і поле науки — найдальші від основного.

Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Наприклад, слово губа у різному контексті має різне значення. У словосполученнях пухлі губи, тонкі губи — це рухомі шкірно-м’язові складки, що утворюють край рота; у словосполученні Онезька губа — назва затоки; у словосполученні сидіти на губі — це слово має те са­ме значення, що й гауптвахта. Слово кущ — це деревоподібна росли­на без головного стовбура: кущ шипшини. Але у словосполученні шко­ли районного куща воно має значення групового об’єднання навчаль­них закладів. Так само слово заєць — тварина класу гризунів з довги­ми вухами, але у словосполученні їхати зайцем має вже зовсім інше значення — безбілетний пасажир. У наведених прикладах слова губа, кущ, заєць однаково звучать у різних контекстах, але в тих же контек­стах мають різне значення, тобто виступають омонімами. Не у всіх випадках можна чітко розрізнити омоніми та багатозначності слова, що пояснюється розвитком багатозначності слова і подальшою поя­вою омонімів: ручка кулькова і ручка в дитини.

Крім лексичних омонімів, які виступають однією частиною мови (стан дівчини, прокатний стан, стан речей, стан здоров’я), є омоні­ми морфологічні (омоформи), які виникли внаслідок звукового збігу

 

граматичних форм різних частин мови: І. Віз повільно спускався з го­ри; 2. Він віз батькові люльку, а матері хустку. У першому реченні віз

—   іменник, у другому — дієслово. У реченнях: Виряджала мати сина в далеку дорогу, і Мені хотілось мати справжнього друга — слово мати в одному випадку виступає іменником, а в іншому — дієсловом.

Є ще третій тип омонімів — лексико-граматичні, які виникли внаслідок переходу однієї частини мови в іншу. Такі омоніми пов­ністю зберігають єдину вимову, наприклад: Коло ставу зібралася мо­лодь. Така екскурсія розширить коло його інтересів. У першому ре­ченні коло — прийменник, який виник з іменника коло, а в другому

— іменник.

Слова, які однаково пишуться, але у вимові різняться наголосом, називаються омографами. Наприклад: замок і замок, п’ята і п’ята, гори і гори, ніколи і ніколи. Слова, які звучать однаково, але по-різ­ному пишуться, називаються омофонами: убік — у бік, назустріч — на зустріч. Значення таких слів розкривається лише у контексті, що дозволяє уникнути двозначності висловлюваної думки.

Синоніми — слова, близькі або тотожні за значенням і різні за на­писанням: нелюбий — немилий, нелюбимий, осоружний, остогидлий, обридлий; плакати — ревти, скиглити, ридати, пхикати, хникати, рюмсати, голосити; розмовляти — говорити, балакати, базікати, мо­лоти язиком, верзти, точити ляси, бубоніти, гомоніти, белькотати, теревенити та ін.

Група синонімів, які мають одне загальне значення, об’єднується у синонімічний ряд, де кожен член ряду доповнює основне значення кожного синоніма. Так, синоніми до слова вигнати — прогнати, на­гнати, витурити, випровадити, виставити, вишпурнути, виперти, потурити, маючи спільне загальне значення, об’єдналися в одному синонімічному ряду, але кожен з них відрізняється від інших емоцій­ним забарвленням.

За основними ознаками синоніми умовно можна поділити на та­кі групи:

  1. Синоніми, які відрізняються емоційним забарвленням: балакун

—  говорун, баляндрасник, торохтій, щебетун, цокотун, базіка, патя­кало, пустомеля, пустобрех, пустодзвін, словоблуд; бігти — мчати, ле­тіти, нестися, гнати, чухрати, чесати, шпарити.

  1. Синоніми, які різняться відтінками у значенні основного по­няття (семантичні синоніми): об’єднання — союз, товариство, органі­зація, асоціація, угруповання, блок, федерація; сильний — дужий, міц­ний, здоровий, могутній, потужний.
    1. Синоніми, які характеризуються повним збігом лексичних зна­чень (абсолютні синоніми): екзамен — іспит; безплатно — безкош­товно, даром; сучасний — нинішній, сьогочасний, теперішній; шрам — рубець; епілепсія — падуча хвороба, чорна хвороба.

До синонімічного ряду можуть входити не лише слова-синоні- ми, а й фразеологічні словосполучення, які сприймаються як одне ціле поняття: похнюпитися — вішати носа; почервоніти — пекти раків; мовчати — ні пари з уст, тримати язик за зубами; рано — ще чорти навкулачки б’ються; проворний — із блохи жир витопить, рве підметки на ходу, самому чорту брат; безвольний — як з клоччя ба­тіг.

Синоніми утворилися у процесі розвитку мови і поступового зба­гачення її словникового складу. Вони є у кожній хоч більш-менш розвиненій мові. Звичайно, якщо мова нараховує всього 30-50 слів, то ні про які синоніми говорити не доводиться, бо рівень розвитку людей, мабуть, такий, що наданий момент немає навіть потреби на­зивати предмети і явища, з якими вони стикаються кожного дня, не те, що давати їм ще й інші назви. Але розвинені мови без них не об­ходяться. За наявністю в мові синонімів можна визначити рівень розвитку мови. Чим більше синонімів — тим розвиненіша мова. Українська мова багата синонімами, що вказує на її високий рівень. Вони роблять мову виразнішою, допомагаючи мовцям точніше пе­редати найтонші нюанси якогось поняття чи явища. Наприклад, слово говорити — нейтральне, але його синонім цвенькати влучніше передасть манеру говорити незрозуміло; синонім шамкати вказує на те, що говорять по-старечому, нечітко вимовляючи слова через відсутність зубів; синонім воркувати вживається тоді, коли говорять тихо, ніжно; варнякати — говорити дурниці, часто у стані сп’янін­ня; бовкнути — сказати щось невпопад; торохтіти — говорити за­хоплено і дуже швидко; бурмотіти — говорити нерозбірливо, собі під ніс; верзти — говорити дурниці тощо. Крім того, синоніми да­ють можливість уникати частого повторення однакових або спіль- нокореневих слів. Так, у реченні: Йшли дуже довго і так втомилися, що ледве йшли, — недоречно двічі вживати слово йшли. Його доціль­но замінити синонімом, що зробить речення більш виразнішим: Йшли дуже довго і так втомилися, що ледве пересували ноги.

 

Синоніми роблять нашу мову багатою. Вони допомагають точніше, влучніше висловити думку, надають мові образності та емоційності.

Антоніми — це слова з протилежним значенням: білий — чорний; високий — низький; війна — мир.

В анатомічні пари об’єднуються лише два слова однієї частини мови з протилежним значенням, які мають якусь семантичну спіль­ність:

добро — зло (іменники); швидкий — повільний (прикметники); всі — ніхто (займенники); стояти —рухатися (дієслова); широко — вузько (прислівники); до — від (прийменники).

Антоніми — виразний стилістичний засіб. Вони посилюють кон­трасти, за їх допомогою створюються антитези (стилістичні фігури, по­будовані на зіставленні протилежних образів). Не випадково, що окре­мі українські письменники заголовками своїх творів нерідко обирати вирази, побудовані на антонімах: „Дай серцю волю — заведе в неволю» (М. Кропигзницький); „Правда і кривда» (М.Стельмах); „Зерно й по­лова», „Розумний і дурень» (І. Карпенко-Карий); „З вершин і низин» (1. Франко) та ін.. Зіставляючи протилежні засвоїм значенням предме­ти, явища, дії, думки, риси характеру, антоніми допомагають влучно дати їм належну оцінку, при цьому мова стає точною й образною:

1. З великоїхмари та малий дощ.

  1. Правда кривду переважить.
  2. Що посієш, те й пожнеш.
  3. За городом качки пливуть.

Каченята крячуть…

Вбогі дівки заміж ідуть,

А багаті плачуть.

Зіставлення протилежних понять є одним із наочних видів сло­весної виразності, тому його широко використовують у науковій, публіцистичній, художній літературі та в розмовному стилі.

Запитання і завдання на закріплення:

1. Що розуміють під лексичним значенням слова?

  1. Скільки приблизно слів має українська мова? Чому не можна точно визначити їх кількість? Обгрунтуйте Вашу думку.
    1. Чи можна сказати, що українська мова — одна із найбагатших і найрозвиненіших мов світу? Обгрунтуйте свою відповідь.
    2. Що таке активна, пасивна лексика? Наведіть приклади.
    3. Наведіть приклади неологізмів.
    4. Що розуміють під полісемією слова? Чим вона зумовлена? Наве­діть приклади однозначних і багатозначних слів.
    5. У чому відмінність між багатозначними словами й омонімами?
    6. Що таке синоніми? Із словника синонімів випишіть 5 синоніміч­них рядів синонімів.
    7. Наведіть приклади фразеологічних синонімів. Яка їхня роль у на­шій мові?

10. Чим відрізняються синоніми одного синонімічного ряду?

11. Чи можуть синоніми одного синонімічного ряду взаємозаміню- ватисьу реченні? Проілюструйте на прикладах.

12. Яка роль синонімів у реченні?

13. Наведіть приклади чотирьох антонімічних пар.

  1. Розкажіть про роль антонімів у реченні.
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.