Вівця пасеться на розкритій долоні того,
хто ховає листок у рукаві,
крихтами приваблюючи птаха.
ПОЛІТ НА ЖУРАВЛІ 255
Хто до самої кісточки цілує уста дітей,
що драбинкою своїх колін залазять по ягідку
у білий рік,
коли між сонцем і пучкою і соломинці не вміститися.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: КВІТКА: СИРОТИ
Наступна: Дитяча колиска дівочого імені