Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

§ 20. Фразеологія української мови

Слова в нашій мові часто об’єднуються не тільки у вільні слово­сполучення (письмова робота, вийшла в поле, брати та сестри), а й у стійкі або фразеологічні словосполучення, що сприймаються як єди­не, неподільне на окремі частини ціле. Фразеологізми — це іскромет­ні скарби мовної образності, „дозрілі квітки мислення», які надають висловленій думці національного колориту. До фразеології належать усталені в мові звороти та вислови, прислів’я, приказки та крилаті слова: носиться, як чорт з грішною душею; де не посій, там і вродить­ся; як мертвому припарка; держати хвіст бубликом; не їла душа часни ку — не буде й смердіти; книга — джерело знань; пішов у ріст, як заєць у хвіст; сон рябої кобили; якрак свисне; диба, як муха по сметані; во­дить очима, наче злодій по ярмарку; стрибнув, як жаба в болото; бре­ше, як шовком шиє; бреше, як попова сучка; вчепився, як чорт у грішну душу; коса, як мишачий хвіст; як блоха на аркані; як Сірко в коморі; блудлива овечка; аж блохи перелякались; старій жабі по коліна; яке ди бало, такого й здибало.

Розрізняють три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

 

Фразеологічні зрощення — це стійкі звороти, специфічні для даної мови, що виражають єдине поняття і мають одне значення. Лексич­не значення цього стійкого словосполучення не збігається з лексич­ним значенням слів, що входять до його складу. Так, наприклад, лек­сичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті,і цап у намисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лек­сичним значенням кожного із складових слів. Аналогічно:

—     п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

—     багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

—     пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

—    не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

—   робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

—    залицятися — пускати бісики;

—     нічого не одержати — дуля з маком;

—     бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

—     повільно — як сонна муха; як мокре горить;

—     з нього вірьовки в ють, його кури загребуть — так говорять про слабовольну, безхарактерну людину тощо.

У фразеологічних єдностях переносне значення певною мірою моти­вується значенням тих слів, що до них входять: заливатися слізьми — безутішно плакати, дихати на ладан — помирати, крапля в морі — мало.

У фразеологічних сполученнях складові компоненти характеризу­ються деякою самостійністю. Один з компонентів є стійким і не мо­же замінюватись, а інші можуть мати взаємну заміну: розпочати об­говорення (приступити, почати), злість бере — хтось починає злити­ся.

Розмовна фразеологія — невичерпне джерело створення гуморис­тично-сатиричних ефектів. Прекрасний фразеологічний матеріал та­кого гумористичного й сатиричного зображення подій, персонажів, їх зовнішності, мови, характерів знаходимо у творах українських письменників. 1. То Альоша котить… намогоричився по самісіньке під­боріддя (О. Вишня) 2. Дай, Боже, вам побитись, а нам подивитись. 3. А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявила свою вершу? 4. Ваша жінка приїхала сюди й наговорила сім мішків гречаної вовни та чотири копи гречки 5. Вона вискочила з-за вугла, як козак з маку. (Н.-Лев.) 6. Все це — стріляні горобці, яких на полові не обдуриш (М .Стар.). Стріля­ним горобцем називають людину, яку важко обдурити. Стріляний го­робець у прямому значенні — це такий горобець, в якого не раз уже стріляли, а він внаслідок цього став обережний, досвідчений7‘.

Вживання розмовних синонімів-фразеологізмів робить мову со­ковитою, барвистою, образною й емоційною, що можна простежити на прикладі з твору „Дванадцять стільців» 1. Ільфа і Е. Петрова, де гробових справ майстер Безенчук робить своєрідну класифікацію людських смертей:

—  Померла Клавдія Іванівна, — промовив замовник.

—  Ну, царство небесне, — згодився Безенчук.

—     …Упокоїлась значить старенька… старушенції, вони завжди упокоюються… Або богові душу віддають — це як яка. Ваша, наприк­лад, маленька і в тілі, значить, упокоїлась. А, приміром, більша й ху­діша, та, вважається, богові душу віддає…

— Тобто, як це вважається? Хто це вважає?

—  У нас і вважається. У майстрів. От ви, приміром, мужчина по­казний, великого зросту, хоч і худий. Ви, вважається, коли, не дай Боже, помрете, немовби в ящик зіграли. А котрий чоловік торговий, …той, значить, наказав довго жити. А якщо хто чином поменше, двірник, наприклад, чи хто із селян, про того говорять: перекинувся або ноги відкинув. Але наймогутніші коли помирають, залізничні кондуктори чи з начальства хто, то вважається, що дуба дають. Так про них і говорять: „А наш, чули, дуба давит.

Цікаві і по-своєму оригінальні фразеологізми, пов’язані з люд­ськими іменами. Вони досить часто вживаються в побуті у різних житейських ситуаціях: товчеться, як Марко в пеклі; наливати по Ма- русин поясок; вискочив, як Пилип з конопель; ласий, як Мартин до ми­ла; бігає, як Ганна без солі; били, як Сидорову козу; який Сава, така й слава; на Миколи та ніколи; не вмер Данило, так болячка задавила; не плач, Андрійку, дам копійку; на тобі, Даниле, що мені не миле та інші.

Крім синонімічних, фразеологізми вступають і в антонімічні зв’язки із словами або з іншими фразеологізмами: ні пари з уст, тримати язик за зубами —розпустити язика; іти з миром — іти з вій­ною; бути на сьомому небі — як у воду опущений; підносити до небес — мокрим рядном накрити; задирати носа — вішати носа; сміятися — сміятися на кутні; шия, хоч обіддя гни — худий, як тріска та інші. Як виразний стилістичний засіб антоніми посилюють контрасти.

™ Ужчснко ВД. ВИІІЧСННЯ фразеології в середній школі. К., 1990. — С. 117. н» Ільф 1., Петров Є. 12 стільців. — М., 1974. —с. IX (прим, переклад автора).

 

Зіставлення протилежних фактів, образів, ознак чи явищ робить на­шу мову яскравою, влучною, виразнішою.

Українська мова має багату фразеологію, яка є продуктом багато­вікової мовної творчості народу і відображає його глибоку мудрість і національну культуру. Вона виражає позитивне ставлення до праці, освіти, науки, культури і в той же час засуджує пияцтво, брехливість, лінощі, хвастощі, нечемність та інші вади людей. Українська фразео­логія, часто пов’язана із народними звичаями, обрядами і відображає поведінку й характер у різних життєвих ситуаціях, причому часто в жартівливому тоні:

—     багато роботи — крутиться, як муха в окропі;

—     багатий — у нього і кози в золоті, і цап у намисті; грошей кури не клюють; він гребе гроші лопатою;

—     бити — як Сидорову козу; виправити щелепи; вирівняти ребра;

—бідний — голий, як бубон; голий, босий і простоволосий;

—      вискочив — як Пилип з конопель; як голий козак з маку; як міш­ком намаханий; як перелякана коза;

—     винуватий — рильце в пушку; знає кішка, чиє сало з ‘їла;

—     гарна — як свиня в намисті;

—     говорить — плете, мов блекоти об’ївся; плете, як у гарячці;

—    добре знати — як облуплену овечку;

—    допався — як віл до браги;

—    дивиться — як вовк на козу; як кіт на сало;

—     жити — як вареник у маслі; як у Бога за пазухою; життя — хоч вовком вий;

—     зовнішність — висхлий на тараню; худа, як циганська голка;

—      кричати — рвати пуп; кричить наче собачої блекоти об’ївся;

—      мало — у мене стільки грошей, як у жаби пір ‘я; як з козла молока; як з карася вовни, кіт наплакав;

—      не випровадити — не викурити й ладаном;

—     неприємності — впав у біду, як курка в борщ;

—     набрид — приївсь, як сухий ячмінь беззубій кобилі;

—     не здійсниться ніколи — як п ‘явка крикне; як рак свисне;

—     невпевненість — надвоє баба ворожила;

—     незручно — примостився, як сорока на тернині;

—     не потрібно — як корові сідло; як зайцеві бубон; потрібно, як сви­ні наритники;

—      недовіра — не віриться, щоб метелик та орлині яйця ніс;

—       погрози — ще потанцюєш циганськоїхаляндри; брати за жабри; аж пір я посипеться; покажуть де раки зимують; де козам роги прав­лять;

—     пропасти — ні за цапову душу; ні за понюшку табаку;

—     пристав — як пан за подушне;

—     попасти в халепу — ні в сих, ні в тих;

—     погано — добре, як голому у кроп иві;

—     п’яниця — він ніде з чаркою не розминеться;

—     поведінка — викинути фортель; відколоти номер;

—     родичі — через дорогу навприсядки;родич, як чорт козі дядько; дід бабі рідний Федір;

—      сидить — як черв’як у сливі; як миша під віником; як чиряк на бо­ці; як рак на мілкому; як на виставці;

—       спішити — як попівна заміж; як дівка заміж; поперед батька в пекло;

—       тікати — змотувати вудочки; накивати п’ятами; тільки смуга ляже;

—      характер — кури заклюють; куслива, як мухи в спасівку; муха кри­лом уб’є; як мокра курка; із блохи жир витопить; на волосині яйце спе­че; якась муха вкусила; за ним гілляка з мотузкою плаче; і на козі не під ‘їдеш; де не посій, там і вродиться;

—      щось шукати — перерили всі мишачі нори; чорт із свічкою не знай­де та ін.

Фразеологічні словосполучення прикрашають нашу мову, роб­лять її образною, яскравою, емоційною. Мова, вдало пересипана фразеологічними зворотами, завжди привертає увагу слухачів, про­буджує в них емоції, живу уяву, захоплює своєю оригінальністю та нестандартністю..

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.