§24. Іншомовні запозичення у складі української літературної мови

На світі немає жодної більш-менш розвиненої мови, у словнико­вому складі якої не було б іншомовних слів. Не становить винятку й українська мова. Ще за періоду Київської Русі внаслідок економіч­них, політичних та культурних контактів з іншими країнами в нашу мову почали активно надходити іншомовні слова. Значний їх при­плив припадає на ХШ—XIV століття, коли величезні полчища Бату- хана підкорили більшу частину території Київської Русі і майже на 300 років нав’язали їй своє панування. Це не могло не позначитися на словниковому складі української мови. Слова тюркського походжен­ня входили в нашу мову через усне спілкування, міцно закріпилися в мові і часто сприймаються вже як власне українські. Вони обіймають:

н Марченко Л. М . Сучасна українська літературна мова.// За загальною редакцією

ПстікВ.Г. — К., 1975.-С. 142.

—     назви верств населення: хан, чумак, бурлака, бай, бек, аксакал;

—      назви продуктів харчування, напоїв: халва, урюк, ізюм, гарбуз, алича, балик, кизил, кавун, баклажан, лапша, кумис;

—       економічні та адміністративні назви: базар, бариш, могорич, яр­лик, казна, товар, аршин;

—      назви, що стосуються галузі тваринництва: бугай, отара, була­ний, чалий, табун, чабан, баран;

—     назви предметів домашнього вжитку, одягу, взуття тощо: чарка, казан, таз, утюг, каблук, башлик та інші.

Багато в нашій мові слів грецького походження, які потрапили до неї ще до прийняття християнства, оскільки зв’язки Київської Русі з Візантією та її колоніями в Криму і на Чорноморському узбережжі в ті часи були досить міцними й активними. Після прийняття христи­янства кількість грецьких запозичень різко зросла завдяки старо­слов’янській (церковнослов’янській) літературній мові, якою послу- гувалася церква та адміністративно-управлінський державний апа­рат. Велика група грецьких слів засвоєна українською мовою у пері­од середньовіччя, коли грецька мова була одним із найважливіших предметів навчання в українських братських школах та академіях (Києво-Могилянській, Львівській, Острозькій).

Грецькі запозичення обіймають широке коло понять:

—      церковно-релігійні поняття: ангел, демон, ікона, ладан, панахи­да, монах, піп, паламар, лампада;

—      назви рослин і тварин: мірра, м’ята, папірус, кипарис, кедр, фі­нік, флокс, кит, крокодил, пітон, евкаліпт, нарцис;

—     терміни науки, культури, мистецтва: історія, математика, те­атр, сцена, мелодія, поет, поема, фізика, алфавіт;

—     власні імена та ін.: Василь, Таїсія, Олена, Петро, Олексій, Олександр.

Переважна кількість латинізмів потрапила в українську мову в