Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

§24. Іншомовні запозичення у складі української літературної мови

На світі немає жодної більш-менш розвиненої мови, у словнико­вому складі якої не було б іншомовних слів. Не становить винятку й українська мова. Ще за періоду Київської Русі внаслідок економіч­них, політичних та культурних контактів з іншими країнами в нашу мову почали активно надходити іншомовні слова. Значний їх при­плив припадає на ХШ—XIV століття, коли величезні полчища Бату- хана підкорили більшу частину території Київської Русі і майже на 300 років нав’язали їй своє панування. Це не могло не позначитися на словниковому складі української мови. Слова тюркського походжен­ня входили в нашу мову через усне спілкування, міцно закріпилися в мові і часто сприймаються вже як власне українські. Вони обіймають:

н Марченко Л. М . Сучасна українська літературна мова.// За загальною редакцією

ПстікВ.Г. – К., 1975.-С. 142.

–     назви верств населення: хан, чумак, бурлака, бай, бек, аксакал;

–      назви продуктів харчування, напоїв: халва, урюк, ізюм, гарбуз, алича, балик, кизил, кавун, баклажан, лапша, кумис;

–       економічні та адміністративні назви: базар, бариш, могорич, яр­лик, казна, товар, аршин;

–      назви, що стосуються галузі тваринництва: бугай, отара, була­ний, чалий, табун, чабан, баран;

–     назви предметів домашнього вжитку, одягу, взуття тощо: чарка, казан, таз, утюг, каблук, башлик та інші.

Багато в нашій мові слів грецького походження, які потрапили до неї ще до прийняття християнства, оскільки зв’язки Київської Русі з Візантією та її колоніями в Криму і на Чорноморському узбережжі в ті часи були досить міцними й активними. Після прийняття христи­янства кількість грецьких запозичень різко зросла завдяки старо­слов’янській (церковнослов’янській) літературній мові, якою послу- гувалася церква та адміністративно-управлінський державний апа­рат. Велика група грецьких слів засвоєна українською мовою у пері­од середньовіччя, коли грецька мова була одним із найважливіших предметів навчання в українських братських школах та академіях (Києво-Могилянській, Львівській, Острозькій).

Грецькі запозичення обіймають широке коло понять:

–      церковно-релігійні поняття: ангел, демон, ікона, ладан, панахи­да, монах, піп, паламар, лампада;

–      назви рослин і тварин: мірра, м’ята, папірус, кипарис, кедр, фі­нік, флокс, кит, крокодил, пітон, евкаліпт, нарцис;

–     терміни науки, культури, мистецтва: історія, математика, те­атр, сцена, мелодія, поет, поема, фізика, алфавіт;

–     власні імена та ін.: Василь, Таїсія, Олена, Петро, Олексій, Олександр.

Переважна кількість латинізмів потрапила в українську мову в

XV—        XVII ст., хоч запозичувала Вона їх і раніше, але в незначній кіль­кості. У ХУ-ХУП ст. латинська мова була популярною мовою в За­хідній Європі, де була мовою церкви і науки, а з XV століття почала вивчатися у школах України. Зокрема у Києво-Могилянській акаде­мії та в братських школах вона була одним з основних предметів. По­пуляризації латинської мови в той час сприяли також переклади праць давньогрецьких філософів Аристотеля, Платона, Ксенофонта, ідеї яких знаходили живий відгук в умах і душах передових людей то­го часу. Незважаючи на те, що згодом вона втратила свої позиції,

 

вона, як і грецька, стала джерелом постачання термінів до європей­ських мов, у тому числі й української. Таким чином латинські запо­зичення потрапили до різних наук, закріпилися в них, пристосував­шись до законів української мови.

Латинські запозичення вживаються переважно в термінології різ­них галузей знань:

–      терміни науки, техніки, мистецтва: реакція, радіус, цирк, гумор, література, піаніно;

–      політичні, юридичні, медичні терміни: конституція, комунізм, соціалізм, республіка, статут, юрист, адвокат, нотаріус, пропаганда, ангіна, санація, санітар, депресія, дефект, туберкульоз;

–      шкільні терміни: аудиторія, стипендія, ректор, декан, доцент, екзамен, університет, студент, конспект, лекція, факультет;

–     власні імена: Віктор, Віталій, Юлія та ін.

Лексичні запозичення з німецької мови потрапили в українську мову головним чином у XVII—ХУШ століттях. Українська мова запо­зичила їх як через безпосередні контакти з німецьким народом, так і через мови-посередники — польську та переважно російську. У зв’язку з реформами, запровадженими Петром І, посилились еконо­мічні, політичні та культурні зв’язки Росії з країнами Західної Євро­пи, що сприяло активному входженню німецьких, а з другої полови­ни ХУШ століття — французьких слів до лексичного складу росій­ської мови, а через неї — й до української. Саме в той час у середови­щі представників панівної верхівки росіян та українців — дворянства

—   було дуже модно говорити німецькою чи французькою мовами, користуватися західноєвропейськими предметами побуту, одягу, парфумерії. Звідти ж прийшли і назви страв та напоїв, які до цього часу в Україні були невідомими.

Слова німецького походження обіймають такі основні лексичні групи слів:

–     ремесла: фуганок, верстак, шланг, стамеска, лобзик;

–    торгівлі: штат, бухгалтер, касир, вексель;

–     медицини: шприц, бинт, скальпель, фельдшер, шрам, пластир;

–     побуту:рюкзак, фартух, галстук, штопор, футляр;

–      військової справи: гауптвахта, штаб, офіцер, солдат, фланг, штурм.

Слова французького походження охоплюють такі найважливіші групи понять і їх назв:

— суспільно-політичні, технічні, мистецькі та військові терміни: прем’єр, парламент, романс, рояль, актор, міна, атакакбатальйон, ва­гон, ресори;

— назви страв та напоїв: бульйон, пломбір,рокфор, мускат, батон, соус;

— назви предметів побуту, прикрас та ін.: брошка, торшер, стату­етка, фужер, абажур, бра, люстра, трюмо, сервіз;

— найменування парфум, тканин, одягу: батист, плюш, одеколон, пудра, вазелін, галіфе, капюшон, плісе, вуаль, блуза, костюм, пальто, жакет, медальйон, корсаж;

—  різнотемні найменування: сеанс, секс, масаж, перон, сауна, му­ліне, педикюр, будуар, дуель, бюст, пюре.

Англійські слова почали проникати в українську мову переважно у

XVIII     столітті. Приплив запозичень з англійської мови в українську в галузі економіки, фінансів, комп’ютерної техніки припадає на кі­нець XX —початок XXI століття. Вони обіймають різні галузі суспіль­ного життя, зокрема:

— спорту: футбол, хокей, бокс, чемпіон, спінінг;

—  політики, техніки: мітинг, бойкот, ліфт, принтер, трамвай, тролейбус, комбайн, танк;

— одягу, їжі, напоїв: пуловер, піжама, смокінг, світер, ром, джем, бройлер, біфштекс, пудинг та ін.

Італійські слова українська мова запозичила через посередництво російської та польської мов. Здебільшого вони стосуються мистец­тва: арія, адажіо, кантата, сюїта, сольфеджіо; а також побуту: мака­рони, вермішель, салфетка та ін.

У словниковому складі української мови є невелика група слів, запозичених з голландської: матрос, боцман, шлюпка, каюта та ін.; з іспанської: карамель, сигара, родео, танго; з угорської: паприка, гуляш, чардаш; з японської: сакура, самурай, рикша, соя; з арабської: мулла, паранджа та ін..

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.