Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДУНАЙ, ЩО ЗГОРНУВСЯ У КРИНИЦЮ

Варто було уперше в дитинстві,
слухаючи пісню, почути про річку Дунай,
як вона відразу побігла недалечко:
у який бік не пішов би від рідної хати,
всюди натрапиш на річку —
Дунай тече.
Вітрильник, що я на ньому хочу
плисти далеко в далекі краї,
пливе по колу: скільки не пливу —
ліворуч видніється хата
і мати на порозі стоїть.
І вітри, що підганяють вітрильника,
завжди попутні.
Так само і отой зелений лужок дитинства
стає невеликим острівцем
зі старою дуплистою вербою посередині:
на ній ми, малі підпасичі,
пригнавши опівдні отару відпочивати,
будуємо з лози і листя курінь —
дитяче житло, піднесене над землею,
в якому живемо й досі,
ховаючи в ньому дитячі скарби.
У корінні під вербою живе лисиця,
вона нас не лякається,
щодня на нас виглядає (нас виглядає) з нори,
з нею ми ділимося своїм хлібом.
На вершечку верби сороче гніздо,
яке ми не руйнуємо,
очікуємо того дня, коли можна подивитися,
як будуть вилітати сороченята.
А під вербою — криниця:
Дунай, що згорнувся у лузі клубочком,
тече сам у себе,
коло себе тримає нас за дитячі руки
своїми чистими джерелами.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.