Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

БЕЗ МАЛИ І КОМПАСА

А я золотив би хрести та бані
на старовинних соборах по великих містах
і на маленьких церквах по забутих селах:
реставратором ходжу собі від села до села
без мапи і компаса,
а узлізу на дзвіницю,
розглянуся на усі боки
і побачу у сусідньому селі церкву, куди треба йти.
У душах дітей викликаю захоплення,
дівчата — закохуються,
однолітки — допомагають,
діди — поважають,
а позаду далеко на обрії сяє золотою маківкою
церква,
уже позолочена, як сонцем, згори,
уже посріблена, як місяцем, на стінах.
Золотив би хрести та бані,
падав би додолу, розбивався
і знову золотив,
аж поки не почала б крутитися голова від вишини
і ноги не заслабли.
Тоді чистив би глибокі степові колодязі,
копав би криниці по долинах,
розшукуючи по прикметах джерела:
примічаю, де росте ожина,
жабу із вологої торбини пускаю,
до вербової розсохи придивляюся —
там і копаю:
криничку, завбільшки із пригорщ, —
для трав, метеликів і птахів,
у лікоть завглибшки —
для дерев і звірів,
до найчистішого джерела докопуюся —
для незнайомих мені подорожніх.
Копав би криниці,
білим каменем викладав,
аж поки не опинився б перед ямою,
яку не на криницю копано.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.