Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЧОРНА СТОРІНКА

Чорнило — воно ж не чорне, а гарне,
як півники:
літери у синовому зошиті
матері неписьменній
здавалися дитячим малюнком пером:
маленькі фіолетові півники
мальовані рівненько, як під тином.
Чорнило — воно ж не чорне, а світле:
незграбні рядки на розгорнутому косинці
батькового листа з фронту світилися,
і світ нам — вдома — забарвлювався у той колір,
навіть мамина сльоза була кольору світла.
282 ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЫСО
Чорнило — воно ж не чорне, а веселе,
як розсміяні дівчатка,
яким показує фіолетового язика
бешкетун-школярик,
напившись чорнила із чорнилки,
щоб нічим було писати диктанту.
Але, поминувши біле поле чистого паперу,
підійдеш до темної ями незвичайної сторінки:
це — розгладжена дитячою рукою
в цукеркову обгортку ожинова ягода,
спогадом про літо закладена між сторінок книжки,
це — суцільна фіолетова пелюстка ірису,
материної квітки,
заведеної під скло весняного вікна,
це — прямокутна патефонна платівка,
де наявний непомітний голос,
це — свідчення про те, що все-таки чорнило чорне —
речове підтвердження його етимології.
Це — могила живцем похованого поета.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.