Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НАЙТОНША БАРВА

У новорічну ніч, на смітнику, з хлібом для пращурів —
тонким, як папір, млинцем у руках,
гадає дівчина,
куди вийде заміж:
у пращурів питаємо про майбутнє,
загадку загадують живі, а відгадка у пращурів —
ми ще в дорозі, а вони вже дійшли.
Вийду ж я на смітник опівночі ночі року,
стану лівою ногою на непотріб,
стану правою ногою на мотлох:
я — криниця без журавля,
я — піч без вогню,
я — двоє задніх коліс від воза.
Хто поставить журавля над криницею, щоб води набрати?
Хто викреше вогню, щоб піч затопити?
Хто шворнем доєднає задні колеса до передніх коліс?
Вийду ж я на смітник,
стану обличчям до голосу домашньої худобини,
що хату стереже,
але відвернуся від голосу людського, що його хтось
подає, саньми їдучи:
я — найтонша барва без пір’їни,
я — крило без пір’їни, розцвіченої найтоншою барвою,
я — пташка без крила з пір’їною, розцвіченою найтоншою
барвою,
я — терем без птаха з крилом, у якому пір’їна розцвічена
найтоншою барвою.
Звідки приїде князь до терема — відмикати — двері ламати—
по птаха з крилом,
у якому пір’їна розцвічена найтоншою барвою?
Звідки приїде князь ловити у шовкові сіті птаха з крилом,
у якому пір’їна розцвічена найтоншою барвою?
Звідки при’ще князь під крило, що голубить,
у якому пір’їна розцвічена найтоншою барвою?
Звідки приїде князь по пір’їну, що пташка загубила,
по саду літаючи, розцвічену найтоншою барвою?
їде, їде князь:
у лівій руці поводи шовкові,
правою рукою вишневі гілки у цвіту відхиляє,
їде, іде князь,
який поставить журавля над криницею, щоб води набрати,
який викреше вогню, щоб піч затопити,
який шворнем доєднає задні колеса до передніх коліс,
їде, іде князь
по найтоншу барву:
значать його шлях голоси
з того кутка, де живе коханий,
їде, ще князь,
коня спиняє,
дівчину білими рученьками на коня саджає.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.