Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

СТЕЖКА СОЛОДКИХ ПІВНИКІВ

Хто той хлопчик,
білочубчик,
що в нього сорочечка на плечах горить
(одного разу прийшов додому, сорочка
полум’ям у материних очах зайнялася,
хоч ще ж недавнечки пошита,
от мати давай мокрим рушником гасити,
а він — сльозами),
а йому сорочечка — з павутинки;
на колінах у нього проліски цвіли б,
коли б мати вчасно штанці не прала,
а йому штанці — із води;
а черевики їсти просять калачиків
(а були ж наїдені — аж блищали),
пити просять росу на вигоні,
кажуть: хочемо гуляти на вигоні,
а йому черевики — як двоє сорочиних яєчок.
Хто той хлопчик,
білочубчик,
що електричною лампочкою,
згорілою і викинутою кимсь,
валяється у траві?
Це я — збоку стежки сиджу,
маму з базару виглядаю.
(Уранці прокинувся:
сонечко — у дворі,
а мами немає, мама — на базарі,
тож і пішов я маму зустрічати).
Аж ондечки вона, бачу, з пагорба сходить:
жене перед собою солодкого півника,
а на коромислі — обнови.
Ось наближається мама до того місця, де я
згорілою лампочкою валяюся,
я встаю із трави і кажу:
«Мамо, це не пухирець скляний, це — я».
Мама дає мені півника нести,
отак і йдемо додому:
попереду я — аж свічуся —
з півником солодким у руках
і мама з обновами мені до школи.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.