Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДИТЯЧИЙ ФУТБОЛ 55-го РОКУ

Позбігаються хлопчаки з нашого кутка
на вигоні у футбола грати,
м’яча з ганчірок змайструють,
стануть ділитися на гурти,
але ні з кого дві команди набирати.
Підійдуть до однієї хати:
«Тітко Ганно, пускайте свого сина
з нами у футбола грати!»
«Ой діточки, немає синочка,
мені помічника, а вам — воротаря».
«Може, він вівці із татом до заходу сонця пасе?»
«Ні, мої босенькі,
пішов тато наш у війну на Дон
та й не повернувся
і синочка за собою повів,
грайте самі, без голкіпера».
Підійдуть до другої хати:
«Тітко Оксано, пускайте свого сина
з нами у футбола грати!»
«Ой діточки, немає синочка,
мені, дивлячись на нього, радіти,
а вам — корнери подавати».
«Може, він із татом і досі капусника поливає?»
«Ні, мої стрижененькі,
пішов тато наш у війну на Дніпро
та й не повернувся
і синочка за собою повів,
грайте самі, без форварда».
Підійдуть до третьої хати:
«Тітко Катерино, пускайте свого сина
з нами у футбола грати!»
«Ой діточки, немає синочка,
мені сльози утирати, а вам — аути вкидати».
«Може, він аж у Мечетній балці
із татом сіно згрібає?»
«Ні, мої латаненькі,
пішов тато наш у війну на Дунай
та й не повернувся
і синочка за собою повів,
грайте самі, без гавбека».

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.