Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ГОЛОСИ З ПТАШИНОГО ХОРУ

У цім краю, де ми випали жити —
по українських селах —
насіниною бузини у кривому місиві соку ягоди —
з пташиного дзьоба,
ми вже не бачимо одне одного:
села наші на далекій відстані,
автобусного сполучення між ними не існує,
фото, що ми зберігаємо на пам’ять,
як витягаємо коли-небудь,
засвітлюється, мов непроявлена фотоплівка,
а коли б нас показали по телевізору,
то телестанція сусідньої країни забила б зображення,
а наші портрети на сторінках газет
як погруддя: хто впізнає у пам’ятнику
свого друга, з яким ганяли на лужку
ганчір’яного м’яча!
Тепер ми лише подаємо одне одному
свої голоси, як птахи,
щоб довести причетність свого існування до птахів:
— походженням?
— життям?
— відходженням?
Подаємо свої голоси не у весняному гаю,
а у нічному просторі пори відльоту птахів.
Подаємо свої голоси
одночасно.
Але ж існує хтось, хто розпізнає
наші різні (неповторні?) голоси
з цього пташиного хору!

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.