Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДОНЕСТИ КВІТКУ ДО ЦВІТІННЯ

Як зараз бачу:
мати вишиває онукам сорочечки.
Була уже стара,
невідповідні окуляри надівала, бо все ніколи було
з’їздити у місто до окуліста, а надівала,
які під руку трапилися,
сідала проти вікна,
порепаними пальцями, не дуже вже
й слухняними, тягла нитку —
вишивала онукам сорочечки.
Для чого вишивала,
адже можна було придбати куповану?
Цим не клопоталася, хоч купувала і в сільмазі
сорочки в басамани чи картаті,
не задумувалася, просто чинила так, як дерево
крізь зиму доносить
у брудній бруньці
квітку до цвітіння:
дітям готувала обнову до школи,
хай вчаться, «буде інженером», але
вивчився на всіма поважаного тракториста,
тепер — онукам до школи,
хай добре вчаться.
Довго підбирала гарний узор, нарешті
спинялася на «сосонці»,
довго прикладала моточок до моточка,
якими нитками вишивати — вибирала,
вишивала довго — усе ніколи за городніми
та хатніми роботами,
онуки виростали — сорочечки були малі,
слава Богу, народжувалися інші, тим
колись же будуть якраз.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.