Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НЕВІДОМЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

Морозе, морозе,
калиною посадив ти мене об Різдві
на невідоме призначення — на синім цвітом процвітання —
сам себе — нерозсудливий — визначив сопілкою
з калини:
боляче прорізуєш мені уста —
кров’ю умиваюся від кожного доторкування
твого майстерного ножа.
Колосся моєї пшениці
на біле малювання ти перетворюєш,
криницю мені, спраглому, кригою умуровуєш,
шляхи мої сніговими забоями забиваєш —
нащо ти мене розшукав,
нащо відкрив уста!
Береш мене у свої руки
і за старосвітськими правилами ставиш пучками перепони
вільній течії — крізь многоусті отвори сопілки —
мого теплого дихання,
замість нього видихаєш холодне прадавнє повітря
— витворюєш празвуки праслів —
від твоєї правди, яку ти мною вимовляєш,
холоне душа моя.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.