Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ТРИ ЖІНКИ ЛЮБИЛИ МЕНЕ

Одна жінка любила мене,
любила — дивилася у дзеркальце навпаки:
коли б не подивилася — бачила тільки мене.
Друга жінка любила мене,
коли ми були як кольорові скляні навісочки,
завинені у бавовну:
ми не торкалися одне одного —
щоб не порізатися.
Третя жінка любила мене:
дзеркальце кринички
виставляла переді мною, щоб я себе побачив,
любила — розбивала скляні навісочки —
рани не гояться аж до сьогодні.
Перша жінка —
то мати моя була —
вийшла разом зі мною у квітучий садок,
поставила під високим деревом.
Бачу й досі її — найтихішою пелюсткою з вишні —
у тому садку.
Друга жінка —
то сестра моя була —
відвела мене за руку до школи,
подарувала коробку акварельних фарб.
Бачу й досі її — найбарвнішою грудочкою акварелі.
Третя жінка —
то була ти —
допомогла мені вийти із підземелля метро,
посадила мене їхати далі,
сама лишилася стояти на зупинці.
Бачу й досі тебе на тому ж місці —
найменшим зубком із граблів, —
що й багато років тому.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.