Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

У БАДМІНТОН ГРАЮТЬ ДВОЄ

Братові — сестрі,
сестрі — братові
мати дали імена з однаковим звучанням на початку:
воланчиком переплигували наші імена,
коли ми кликали одне одного по імені, —
від мене — до тебе,
від тебе — до мене,
начеб ми грали у бадмінтон,
кошика з двома ручками дали нам —
носити картоплю з городу, —
щоб ми дружили,
рукавиці нам обом вив’язали із вовни
— не любили міських рукавичок, —
щоб ми — пальцями у рукавиці — були разом,
а не розокремлено —
сиділи собі в рукавиці
брат — мишкою,
сестра — жабкою.
Де наші частки імен, що співзвучали?
їх заховав лісовичок у порожню хатку равлика,
коли ми вигукували наші імена,
в дитинстві збираючи ягоди в лісі:
ти — у мою відсутність, коли мене зігрівав
кожен хрещик, вишитий твоєю рукою, —
потягла пошивку
за нитку — вишиванка висоталася з полотна у нитку,
і нитка — увірвалася:
гра в бадмінтон скінчилася,
воланчик десь залетів, і ми не розшукували його.
(Мати на той час умерли
і не зв’язали ту нитку заполочі
на непомітний вузлик).
Після того ми свої хати
перевезли на дитячих санчатах
на різні кутки села.
Якщо хтось ненароком знайде загублений воланчик,
не розпитуйте, кому його повернути.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.