Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

УЖАЛЕНИЙ БДЖОЛОЮ

Вилетіла бджола із вічка —
коровою налетіла на хлопчика,
рогом штрикнула у мізинний пальчик,
якого він ховав у кулаку, аж ніготь білів,
та не сховав:
вулик піднісся вишиною до вершечка дерева —
скільки ж їх там багато живе! —
вічко роздалося до розміру дверей у хату,
а звідти виходять, виходять, виходять,
стіни вулика попрозоріли, як скло у шибці,
а всередині на кожній подушці ще більше сплять,
і кожен соловейка, замість у сопілку,
дме у дуду
завтовшки із діжу.
Світ побілів хлопчикові в очу:
сині кручені паничі побіліли, як вуха,
зелена трава стала як полотно,
червоний мак умить вицвів хусточками на сонці.
Пальчик почав пухнути:
спочатку було ніби крапля роси на пальці,
потім як вишня з палаючої печі,
потім як гумова кулька:
хлопчик став відриватися від землі,
щоб полетіти над пасікою, над верхівками дерев,
над коминами, над селом, над пагорбом,
але пасічник вчасно помітив метаморфозу —
хлопчик намірився повторити шлях достиглого яблука
у зворотному напрямку, —
поставив димаря, ухопив хлопчика за холошу,
повернув на пасіку,
притис його до землі
легенькою, як пір’їна, долонею.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.