Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

МІЖДО МИР ХРЕЩЕНИЙ

Гей, козаче, чи ти через міру на радощах від перемоги
оковитої впився,
чи ти від жиру молодого, як собака, сказився,
чи ти у лиху годину із розумовим ґанджем уродився —
ти ж не татарин, а юрба оця — не татарський ясир,
це ж — репатріанти —
знову русичі —
відбитий полон, повернений міждо мир
християнський!
Та козак на ясні очі, тихі погляди вивільнених
полонянок не зважає,
усередину натовпу коня вороного направляє,
наліво-направо нагайкою сировою помахає,
слова сороміцькі гидко промовляє:
на дівчат полонянок: ворожі підстілки — казав,
ворожими підстілками узиває,
на парубків полонених: зрадники, запроданці — казав,
зрадниками, запроданцями узиває.
Нещасні очима з цього проклятого місця тікали:
хто погляд назад, через синє море, до Кафи, звертав,
хто в сиру землю, під ноги очі опускав,
хто — догори — в небесах синесеньких Бога шукав,
хто через голови людей і коней уперед поглядав.
То не хвиля морська погримає —
то сміх козаків, що коні пустили
по траві попасати,
лунає,
голосніше, ніж коли кпили з турецького султана,
листа йому писавши:
козак вишколений гуляє,
так і сунеться, як крізь татарську кінну лаву у бою,
наліво-направо нагайкою хрестить
дівчат — ворожих підстілок,
парубків — зрадників, запроданців, —
людей у білизні — одязі мертвих —
із країни чужинецької,
смертенецької:
на біле полотно течуть зі скроні
червоною заполоччю
вишивки —
не подільські, не полтавські, не слобожанські —
українські.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.