Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НАРОДИТИСЯ ОДНОЧАСНО ІЗ МАТІР’Ю

Слухаючи материні розповіді про її життя,
хотів би народитися одночасно із матір’ю,
хотів би бути поряд із матір’ю увесь її вік:
від дня її народження —
аж до того дня,
коли вона передасть мені слова
відомих їй народних пісень.
У двадцятих роках продираюся
крізь колючий дріт на поле:
удвох із матір’ю прилаштовуємо на дереві
колиску із первістком.
Дивимося одне на одного, усміхаємося:
я бачу матір у білій хустці,
а мати бачить мене — у шапці-невидимці —
яка є далеким краєвидом.
Разом із матір’ю на полі працюємо,
чуємо, як перепеленята кричать —
маму-перепілку гукають,
чуємо, як зайченятко стукає лапками по землі —
маму-зайчиху прикликає,
чуємо, як первісток із колиски голос подає, —
мати іде, як летить, до первістка,
а я на ниві лишаюся.
У тридцятих роках іду
серпневої ночі на колгоспний тік:
сторож мене не пропускає, бо не впізнає,
чий я — іще не народжений.
Допомагаю матері крутити віялку,
слухаю, як народжується пісня:
Бог, який камінь з душі знімає,
починає співати материними устами —
і материн трудодень стає трішки легшим.
У війну, одягнений у білий маскувальний халат,
переходжу через фронт до матері,
яка виглядає своїх рідних із війни,
стаю поруч і кажу, не розтуляючи уст:
«Я тут, мамо, я поряд з тобою».
Мати чує мій голос, зраділа, озирається,
хоче мене побачити,
та я ховаюся за вишневим деревом.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.