Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЗУСТРІЧ ПТАШОК

У паузі між двома зітханнями
роздумую:
для чого мені цей скарб —
коробка з шістьма кольоровими олівцями,
що її мені святий Микол ай
ще в дитинстві уклав у повстяника під ялинкою?
Для чого я їх зберігаю,
ховаю від сторонніх,
боячись, щоб їх не замкнули в офіційний сейф —
білими кісточками умерлого птаха, —
перевтілюю їх, виявляючи їхню затаєну здатність:
замовкаю тоді, коли вимагають говорити, —
жовтого олівця повертаю розквітлим купавкам,
говорю тоді, коли велено мовчати, —
синього олівця пускаю водою у річку,
стою на місці, коли закликано іти вперед, —
червоного олівця віддаю на сонце,
з болем просуваюся вперед, коли наказано
зупинитися на місці, —
з чорного олівця роблю пір’я весняному птахові,
ненавиджу те, що оголошено усіма любленим, —
рудого олівця дарую на шпаківню,
люблю те, що у декого викликає зненависть, —
зеленого олівця кладу травою на пагорб.
Але це відбувається не одночасно,
і досить залишитися хоч одному олівцеві —
коробка не порожня,
і кожного разу, коли згадую про них,
олівці — усі шість — при мені.
Тож для чого мені цей скарб —
коробка з шістьма кольоровими олівцями?
Можливо, для того, щоб укотре уже обвести —
нічого не змінюючи —
дитячий малюнок у шкільному альбомі
під назвою «Зустріч пташок».

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.