Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

§ 32. Ворожіння

Ворожіння — це різні способи передбачати майбутнє, простежу­вати людську долю. Переважна більшість таких способів будується на посередництві потойбічних сил або ж на контактах з померлими предками. Крім того, з найдавніших часів ворожили по зорях, по нутрощах тварин, по лініях на долоні, по сновидіннях, на зернах, ви­користовували різні предмети та речовини: дзеркала, гребінці, свіч­ки, віск, олово тощо.

Церква Христова завжди негативно ставилася до чаклунів, воро­жок, провидців, вважаючи користування їхніми послугами одним із найтяжчих гріхів. Але така вже, очевидно, суть людини, що іноді хо­четься випередити час і заглянути у майбутнє. Та чи впевнені ми у правдивості того пророкування, яке почули, чи дійсно та провидиця має такі виняткові здібності, що бачить майбутнє? А з іншого боку, чи готові ми спокійно сприйняти погану для нас інформацію, чи не вплине це негативно на нашу психіку і чи не закодуємо себе у по­дальшому на цей негатив? Тому, хто захоплюється „походами» до во­рожок і ясновидців, корисним буде повчання святителя Василя Ве­ликого: „Не допитуйся про майбутнє, краще з користю розпорядися теперішнім. Для чого наперед знати Боже веління? Якщо майбутнє принесе тобі щось хороше, то воно прийде, хоч ти про це й не знав раніше. А якщо воно скорботне, для чого передчасно сумувати».

До ворожок у народі склалося двояке ставлення: це й повага до їх­нього незвичайного дару і острах перед загадковим, таємничим.

 

Ворожками на селі здебільшого були одинокі жінки літнього віку, іноді — заїжджі циганки, для яких ворожіння — це ремесло, яке го­дувало їх та їхні сім’ї.

Понад гаєм, над водою Стелються тумани;

Стоять в шатрах над рікою Волохи-цигани.

А між тими циганами Циганка-Ворожка,

Та до тії Циганочки Втоптана дорожка.

Туди ходять в темний вечір Молоді дівчата З хлібом-сіллю до Ворожки Суджених питати:

Питаються Циганочки —

Де зілля копати,

Питаються — як тим зіллям Хлопців чарувати…

Ворожіння має таку давню історію, воно таке живуче в народі, що його не могли обійти своєю увагою українські письменники і не опи­сати у своїх творах. Так, геніальний український поет XIX століття Тарас Шевченко, добре знаючи українську демонологію, вірування, традиції, звичаї українського народу, описує у поемі „Тополя» склад­ну життєву ситуацію, в якій опинилася молода дівчина:

Полюбила чорнобрива Козака дівчина.

Полюбила — не спинила,

Пішов та й загинув…

А в цей час:

Мати…

За старого, багатого Нищечком єднала.

А далі — похід до ворожки і його сумні наслідки:

…Пішла вночі до ворожки,

Щоб поворожити:

Чи довго їй на сім світі Без милого жити?

«Бабусенько, голубонько,

Серце моє, ненько!

Скажи мені щиру правду —

Де милий-серденько?…

… Бабусенько, голубонько, Скажи, коли знаєш!

Бо видає мене мати Застарого заміж…

…Твою долю, моя доню,

Позаторік знала,

Позаторік і зіллячка Для того придбала”.

Пішла стара, мов каламар Достала з полиці „Ось на тобі сего дива!

Піди до криниці;

Поки півні не співали,

Умийся водою,

Випий трошки цього зілля —

Все лихо загоїть.

Вип’єш — біжи якомога;

Щоб там не кричало,

Не оглянься, поки станеш Аж там, де прощалась. Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба,

Випий ще раз, не приїде —

 

Втретє випить треба.

За перший раз, як за той рік,

Будеш ти такою;

А за другий — серед степу Тупне кінь ногою.

Коли живий козаченько,

То зараз прибуде,

А за третій… моя доню,

Не питай, що буде.

Та ще, чуєш, не хрестися,

Бо все піде в воду.

Тепер же йди подивися На торішню вроду».

Взяла зілля, поклонилась:

«Спасибі, бабусю!»

Вийшла з хати: „Чи йти, чи ні?

Ні, вже не вернуся!»

Пішла, вмилась, напилася,

Мов не своя стала,

Вдруге, втретє, та, мов сонна…

…Зілля диво наробило —

Тополею стала,

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

Тонка-тонка та висока —

До самої хмари.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю До самого долу.

Хоч це й художній твір, але в народі вірять, що наговорене зілля має чаклунську силу, вірять і в те, що є люди, наділені даром перед­бачення майбутньої долі. Але тут доречним буде застереження, яке дає Тарас Шевченко у цьому творі:

… 1 ТО ЛИХО Попереду знати,

Що нам в світі зустрінеться…

Не знайте, дівчата!

І справді, краще не знати. Бо для чого зарані печалитися, очікува­ти нещастя, для чого отруювати собі радісні, щасливі дні думками про погане, що колись буде? Краще не знати, жити і радіти кожному щасливому дню, кожній годині, а прийде горе — що ж, його треба пережити, знайти в собі сили і витримати, не зігнутися.

Звичайно, є велика різниця між невинними дівочими ворожіння­ми на судженого і магією, чаклунством. Дівочі ворожіння дуже дав­ні, вони мають не одну тисячу років. Атрибути таких ворожінь — зде­більшого предмети побуту чи продукти харчування, які є у кожній хаті. З особливим нетерпінням чекали дівчата різдвяних святок, Во­дохреща, ночі на Івана Купала та святого Андрія, щоб поворожити на майбутню долю, шлюб. Популярним було ворожіння на судженого за допомогою воску, який розтоплювали і виливали на воду, а потім за формою, якої він набував, „читали» майбутню долю.

Звечора під Новий рік Дівчата гадали:

Вибігали в огород,

В вікна підслухали,

З тіста бгали шишечки.

Оливо топили,

Слухали собак, в пустки Опівніч вихрили;

Віск топили на жарку І з водою в черепку Долю виливали,

Бігали на шлях вони.

З приказками в комини Суджених питали141.

Або ж гадання з човником. Наливають у посуд води, а по його діа­метру прикріплюють смужки паперу з написаними бажаннями: на

141  Боровиковський Л. Українські поети-романтики 20—40-х рр. XIX ст. — К.,1%8.

судженого, на весілля, на невдачі, хвороби, смерть, на палке кохання тощо. У шкаралупку (половинку) грецького горіха прикріплюють ма­ленький недогарочок свічечки і запалюють його. Човник розташову­ють на воді на середині посуду і спостерігають, куди він попливе і який папірець з яким бажанням підпалить — значить те й збудеться.

Існує дуже давнє ворожіння на звичайних городніх бобах. Беруть 41 біб і довільно розділяють на три купки. Перша купка — на здоров’я і стосунки з чоловіком (нареченим).Непарне число бобів у купці — буде хворіти, зазнає образ, принижень від чоловіка чи нареченого, парне число — хвилюватися нема чого: все буде добре. Друга купка — це робота, навчання чи служба. Непарне число бобів у цій купці — невдачі, проблеми, парне — успіхи. Третя купка бобів — сім’я, дім. Парне число бобів — всі домочадці будуть здорові, у сім’ї пануватиме мир і злагода, непарне число — чекайте великих проблем.

Ворожіння на сон теж були популярними серед дівчат. Лягаючи спати, дівчина розпускала волосся і клала під подушку гребінь із сло­вами: „Суджений, ряжений! Причеши мені голову». Увісні повинен прийти суджений і розчесати волосся. А ось ще одне невинне гадан­ня на сон. Перед сном дівчина змішувала наперсток солі і наперсток води і випивала, а, лягаючи спати, промовляла: „Хто мій суджений, хто мій ряжений, той пити мені подасть».

Ворожіння на сон, як і будь-яке дівоче ворожіння оповите таєм­ничістю. Іноді воно пов’язане з магічним замовлянням:

Понеділок з вівторком,

Середа з четвергом,

П’ятниця з суботою,

Неділенька ж — удовиця,

Який мені в цю ніч сон присниться?

Коли б того повидати,

З ким я маю вікувати.

Дівочі ворожіння завжди хвилюючі і тривожні. Вони наповнені очікуванням бажаного щастя, а тим більше, що починають дівчата гадати тоді, коли на прикметі вже є обранець. Часто ці ворожіння супроводжуються сміхом, жартами. Наприклад, яким буде ім’я май­бутнього чоловіка, можна дізнатися, запитуючи стрічного чоловіка, як його звати. Яке ім’я той назве, таке буде і в судженого. Знаючи про дівочі ворожіння, деякі чоловіки для жарту називали такі імена, які давним-давно вийшли з ужитку, або якісь іноземні імена. Почувши таке, дівчата починали сміятися, бо де ж знайдеш Алена Делона чи Арнольда Шварцнегтера у такому глухому селі, як їхнє.

Серед давніх дівочих ворожінь можна назвати витягування з-під перевернутої тарілки різних предметів. Наприклад, перстень — на одруження, камінчик — на розлуку. Поширеним є рахування набра­ного у жменю зерна. Якщо його „до пари» — буде весілля, якщо чис­ло зерен непарне — що ж, доведеться ще почекати.

Такі безневинні дівочі ворожіння не засуджуються нашим наро­дом, який вбачає в них молодечі забави і не більше. Інша справа — страшні ворожіння опівночі із дзеркалом біля відкритої печі чи з викликом нечистої сили. Не треба цього робити з двох причин: по- перше, щоб не травмувати свою психіку, бо це дуже страшно, і, по­друге, щоб не зламати свою долю, не накликати на себе біду, бо не­обдумане втручання і зв’язок із тими темними силами, про які ми мало що знаємо, ні до чого доброго не призводять. Вони просто не­безпечні.

Запитання і завдання на закріплення:

1.Які безневинні дівочі ворожіння Ви знаєте?

  1. На які релігійні свята дівочі ворожіння вважаються найправдиві- шими і чому?
  2. Ваше ставлення до чаклунства і ворожіння? Обгрунтуйте свою думку.

4. Як ставиться християнська церква до чаклунів, ворожок, провид­ців? Обгрунтуйте свою відповідь.



Боровиковський Л. „Чарівниця»// Українські поети-романтики 20-40-х рр.

ХІХст.-К.. 1968.

.

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.