Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

БЕЗ ПІСНІ

Я — сівач безголосий —
вийду в поле ниву засівати з руки —
без пісні:
полізу у торбу при лівому боці по зерно,
але замість зерна наберу у жменю пісок,
а коли й не пісок, а зерно кину в ріллю,
то воно не долетить до землі, розвіється, як полова,
а коли й упаде зерно у ґрунт,
то обезводнена без дощів земля його не прийме,
а коли й прийме, то незліченні зграї птахів
навідаються на мою ниву і визбирають посіяне до зернини,
а коли й не навсідаються птахи, і не визбирають,
і воно проросте, напоєне вчасним дощем,
то набредуть на мою ниву полки польових мишей
і підточать кволе іще стебло,
а коли й підніметься нива,
то колос у зав’язі уразить зана,
а коли й зана не торкнеться моїх посівів,
то повіють суховії і випалять пшеницю на корені,
а коли й від цього лиха убережеться мій посів,
то зерно в налитому колосі вип’є черепашка,
а коли й черепашка мине мою ниву,
то ховрахи переточать колосся,
а коли й шкідники нічого лихого не скоять,
то випаде невчасний дощ і пшениця поляже,
а коли й погода сприятиме врожаєві,
то лихі люди покрутять завертки на моїй ниві,
а коли й від цієї біди пощастить вберегтися,
то вже на току
вимолочу ціпом із колоса не зерно,
а ембріони невідомих у природі істот —
як із розчавлених черевець маленьких звірят.
Так тобі — сівачеві початкуючому —
відкриється істина, що всі намагання людські
мають початок і завершення в пісні,
у пісні — хліб, але не в хлібові — пісня:
мовчки сидять за столом дванадцятеро дідів,
посередині столу — паляниця на рушнику,
але ніхто з них не наважується поділити її на всіх,
бо хліб, вирощений без пісні,
не втамує голоду
дванадцятьох білобородих колядників.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.