Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

СТРІЛА

Чому мені, — обпікає мозок думка, —
чому мені, тому, хто стоїть на західній вежі фортечної стіни,
тому, хто захищає місто від ворога вже не один тиждень,
чому мені спрямована оця стріла,
що впилася площиком у груди,
невже саме я той, кому спрямовані пропозиції відступництва?
Краще було б упасти з пронизаним наскрізь тілом,
аніж познайомитися зі змістом листа,
що був прив’язаний до стріли:
там подано докладний список життєвих благ натомість зради.
Але, відклавши на мить смолоскип, —
тому замовкає на західній вежі гармата, —
я розгортаю цидулку і кладу на долоні:
текст переходить літерами із незмиваної сажі на долоні,
вкарбовується у долоні —
як такими руками брати смолоскипа,
як такими руками підносити до рота хліб,
як такими руками обіймати кохану дівчину!
Так я доторкнувся до вогню:
кинув стрілу назад між ворожі лави,
обпік долоні об розжарене деревце до вугільної чорноти, —
Сонце — стало для мене лише тим, хто пече,
Вітер — став для мене лише тим, хто роздмухує
— щодня аж до скону —
пригаслі жарини обвугленої шкіри.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.