Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НАМИСТИНА

Голкою пройдеш село,
де люди на вулиці перед хатами у святковому одязі:
жінки у квітчастих хустках,
чоловіки у нових кашкетах,
а біля них діти, які намагаються вдержати
тоненькими руками святковий день,
як паперового змія, —
наниз аєш на нитку дороги цю першу намистину,
підеш далі, поступово забуваючи те село
у клечанні літнього надвечір’я,
гадаючи, що наступна намистина
попереду,
що колись буде у тебе повен разок намиста,
але якби обернувся хоч раз у кінці села,
то побачив би, як розходяться люди у святковому одязі
по хатах, пропахлих м’ятою, чебрецем та чорнокленом,
щоб більше вже не виходити,
тому й тримаєш на розкритій долоні,
далеко зайшовши від того незнайомого тобі села,
лише одну намистину —
надбання за минулі роки, —
яка змінює свій колір
із синього на іще синіший.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.