Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДАЛЕКО

Все випадає у мене з рук
сьогодні:
за сніданком підношу до рота скибку хліба,
а вона випадає з непевної руки на стіл —
пролягає між нами широке пшеничне поле,
дрібку солі просипаю на долівку —
за широким пшеничним полем
постає між нами висока крижана гора,
кухоль води набираю у водянці,
переливаю необережним рухом —
за широким пшеничним полем,
за високою крижаною горою
розливається між нами глибока річка.
І я вже далеко.
Кличе голос мене вечеряти,
але я вже далеко —
голосу того не чую,
вечеря на столі пропадає:
хліб черствіє, зацвітає, стає землею,
сіль перекристалізовується у собачу сіль,
вода випаровується непомітно,
врешті порожній кухоль
стоїть на столі.
Човен, випроханий тобою в рибалок,
щоб річку глибоку перепливти, повертаючись,
тоне на тому березі,
літак на одне місце, що ти його посилаєш за мною
перелетіти високу крижану гору, повертаючись,
розбивається, ледь відірвавшись від землі,
серп, який ти мені укладаєш у праву руку,
щоб вижати поле, повертаючись,
іржавіє без застосування.
Я — далеко.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.