Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ВДРУГЕ В ПАРИЖІ

Клод Лелюш
веде чоловіка і жінку піщаним берегом моря
заруку,
виводить із кадру,
натомість лишаються сліди на піску,
які поволі злизує хвиля:
гадаєш, що сліди незмивні із целулоїдної
поверхні землі,
гадаєш, що й завтра чоловік і жінка йтимуть
берегом моря, залишаючи сліди на піску,
тому з легким серцем даруєш два квитки
на перегляд фільму друзям,
впевнений у можливості у майбутньому зустрічі
з Клодом Лелюшем —
без перешкод зможеш удруге побувати в Парижі.
За вишитим матір’ю калиновим листком
— як, проходячи стежкою, побачиш за калиновим
кущем, у зміненому неквапливим проходженням
краєвиді —
відшукаєш матір
— пташка з червоних ниток пересідає на спинку стільця —
: мамо, дія драми першого дня
— липневого, у сонячних плямах —
була невдалою,
: мамо, дію драми другого — у весняному рясті — дня
треба переграти наново,
: мамо, дія драми й третього дня,
що починався морозним святковим ранком,
не задовольняє великого режисера,
він вимагає ще й ще робити проби —
літак до Парижа летить лише дві години.
Дитячою рукою тягнеш по землі дитячу сівалку,
вигадану тобою із металевої деталі якоїсь машини,
яка лишає за собою рівненькі борозни в ґрунті, —
сієш пшеницю, сівбу не закінчуєш, йдеш до хати,
сподіваючись завтра продовжити дитячу сівбу,
але до сівалки більше ніколи вже не повертаєшся,
забуваєш про те, а знову пригадуєш через роки —
коли твій літак до Парижа вже відлетів.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.