Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ПЕРЕХВОРІТИ САМОМУ

У рослин розпитую про своє здоров’я:
може, в мене щось негаразд із днем? —
у деревія питаю,
може, в мене щось негаразд із ніччю? —
у горицвіта питаю,
може, в мене щось негаразд із літом? —
в суниць питаю,
може, в мене щось негаразд із зимою? —
в липи питаю,
може, в мене щось негаразд із стежкою додому? —
у чорнобривців питаю,
може, в мене щось негаразд із хатніми дверима? —
в дивосила питаю,
може, в мене щось негаразд із годинником? —
в калини питаю.
Калинове захворювання
калиновою стежкою
завело б мене, калинового,
до калинової будівлі,
де калинові друзі
ходять, тримаючись за калинове гілля,
і підводять голови на птаха
у калиновій височині
одночасно.
А так я хворію на невизначену діагнозом хворобу
сам-самісінький,
ніхто мені не подасть —
виготовлену кимсь із хворих іще до мене —
порожнисту стеблину трави для пиття,
що через неї тільки й можливо напитися води
з криниці, яка відкривається хворому, як квітка
комашиному хоботкові, що ним п’є комаха
медяну росу.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.