Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ПОШТАР СТАЛІНА

В надземному павільйоні метро «Комсомольська»
певний чоловік, нікого не криючись, прилюдно
купує в автоматі газети,
ескалатором — на одну сходинку довшим, ніж звичний, —
опускається у підземелля,
де його нетерпляче очікує спраглий вістей
із нашого сьогоднішнього світу,
той, хто навічно поселився тут від 1961 року.
Бідно умебльоване помешкання
державного аскета,
лише обтягнений дерматином диван під стіною,
розваг чи слабощів — ніяких, тим паче жінок,
навіть курити покинув (той, хто намагається
усе життя покинути курити, одного разу
цього досягає: раз і назавжди).
Завдяки давнім своїм аматорським зацікавленням
у царині мовознавства
став абсолютним поліглотом,
став знати мови усього світу,
навіть ті, носії яких давно зникли з карти світу,
тому інколи дивувався: навіщо йому знати мову,
на якій не виходять газети.
Через те що став поліглотом, інколи плутав,
якою мовою читати газети:
українську розпочинав читати російською,
польську — французькою,
карельську — фінською.
Сидить, уважно переглядає газети,
інколи ходить, не встаючи з дивана,
червоний олівець ніколи не випускаючи з рук,
складає, за тільки йому відомим принципом,
проскрипції — червоні списки —
за абеткою,
кожен з нас у тому спискові — я теж, —
і марно сподіватися сховатися за літеру,
що передує у абетці тій,
з якої починається твоє прізвище.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.