Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

РОЗПУСКАННЯ КОЛГОСПІВ

Розпускаймо колгоспи душ,
де наше було усуспільнене
настільки,
що й перестало належати будь-кому зокрема,
аж поки й зовсім не вийшло з ужитку
або поміняло своє значення на протилежне:
любов стала зрадою, зрада — любов’ю,
свобода стала неволею, неволя — свободою,
відвага стала боягузтвом, боягузтво — відвагою.
Чудова доба повернення,
наче настання незмінного рокового свята:
дитячого свята зустрічі весни
із випеченими із тіста жайворонками у руці.
Заносять на наше подвір’я невідомі люди —
давні активісти,
яких тепер уже й не впізнати в обличчя, —
наш реманент: плуг, борону, букар.
«Діти, діти, погляньте, ось наші воли повернулися:
і половий, і сірий!»
(Діти ж не впізнають рідної худобини,
навіть не знають, що то за тварини).
…І пішли в поле брати орати —
проорали борозну від хати аж до поля, —
пішли та й не повернулися,
і пішла в поле сестра їхня, братам обідати понесла, —
загорнув змій борозну братів,
а нову проорав до свого палацу, —
пішла та й не повернулася:
стою я — малий — на порозі хати
із завинятком для своїх братків у одній руці,
а в правій руці із залізною булавою,
братків від змія визволяти,
але куди йти — не знаю:
давні борозни позаростали,
нову проорати чи зуміємо,
ходячи коло поверненого реманенту та волів,
не знаючи, що для чого призначене
і з якого боку волів запрягати, —
як перед музейними етнографічними експонатами.
Хто поверне нам наші пісні —
інструкції до користування поверненими вартостями?

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.