Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ТВОРЕННЯ ВУЛІЮ

Дід, безіменний, який передав своє ім’я
далеким нащадкам, вийде за ворота,
вийме із білого вуса заблукану бджолу,
промовить чарівне слово, щоб увесь простір
між обома періями хат
учинився затишним для людей, як вулій,
щоб тим іще не названим простором
до церкви люди ішли та, як бджоли, гули,
щоб медом привітності ділилися між собою
люди, мешканці хат, в усі пори року, —
так і буде віднині і довіку.
Бджолами житимемо у цьому світі!
Дівчата від того дня, як заплетуть блакитну стрічку
в косу, творять вулика:
дошки не стружать гемблем —
вигладжують долонями,
вулика не збивають цвяхами —
тісно переплівши пальці, ходять навколо у танку,
вулик міцно стоїть, не розпадається,
кожному парубкові роздають по чарунці,
щоб уливати туди те, що солодше меду.
Правдивим роєм дівочий вулик отут гуде!
І я, той, хто перебрав ім’я мого далекого прадіда,
і я вранці на сході сонця вийду за ворота,
і я неодноразово повторюватиму дідові слова,
але прикличу давніми словами —
на простір між двома періями хат —
лише безлюддя: бджоли злетіли,
та й на тому кутку села,
де для щовечірніх розваг збиралася молодь,
тепер мовчання: вулик розпався.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.