Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ОПРОМІНЕНІ СЛОВА

Наша мова
недостатня.
Множина не передає правдивої чисельності
умерлих від організованого навмисне голоду:
чи ж маємо ми можливість пом’янути кожну душу
із того семимільйонного голодомору!
На слова кличного відмінка ніхто не відгукується:
ні розстріляні по тюремних камерах поети,
ні річки, що пересихають від нашого господарювання,
ні рослини, які ми жадібно знищуємо.
Лексема «мати» не відповідає своєму поняттю:
чи ж можна уважати матір’ю ту, хто
відмовляється від своєї дитини
в пологовому будинку?
Чи ж можна називати матір’ю
ту, кого через суд позбавлено материнських прав?
Чи ж мати та, хто не навчає дитину звичаю?
Де ті слова,
якими створили ми наш світ:
безмежжя космосу перемурували на піч,
незчисленні небесні тіла перемісили паляницями,
мертвий супутник, помітний вночі,
посадили у піч посеред паляниць книшем?
З вертольотів скидаємо на четвертий енергоблок
бетонними брилами
слова,
та слова розлітаються на всі боки
і ми носимо опромінені слова
в своїх душах.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.