Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

КАЛИНОВЕ ДЕРЕВЦЕ

Біля криниці хлопець злізе з коня,
напоїти його з дороги,
залишить на потолоченій траві,
на убитій землі
сліди своїх підошов,
а як другого дня поїтиме коня,
помітить, що слід правої ноги
прикритий калиновим листком.
І не осінь надворі, щоб листя з калини опадало,
і бурі напередодні не було, щоб зелене листя обривало, —
це тобі, козаче, чиясь дівчина загадку загадала.
Кінь непоєний над припоєм стоїть,
а ти все перебираєш у думках знайомих тобі дівчат,
та всі однакові, як цвіт калиновий,
спробуй тут здогадатися, чия сюди прибігала,
слід калиновим листком прикривала,
мислі твої у дівочий полон забирала.
Та не журися, козаче,
угадаєш ти твою дівчину поміж усіх дівчат:
понесе тебе калиновий — легенький — листок,
що ти його знайшов на своєму слідові,
до калинового листка, що зеленіє в городчику
найгарнішої у світі дівчини,
поберетесь із дівчиною за руки —
зачервонієте калиновим деревцем.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.