Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

РОЗЧИНЕНІ ВОРІТЕЧКА

Повернеться дівчина додому з вулиці,
зайде у двір тихенько,
ворітечка щільно причинить,
а вранці
— і вітру не було вночі,
і злодії двором не блукали —
ворітечка навстіж розчинені.
Ідуть люди до криниці,
дивляться на ворітечка,
дивуються, посміхаються,
біля криниці відра бряжчать,
голоси жіночі дзвенять,
сміхи від криниці лунають.
Ідуть люди у поле,
дивляться на ворітечка,
дивуються, посміхаються,
колеса на возах риплять,
чоловіки неголосно гомонять,
реготи на возах справляють.
Донька з хати по воду до криниці не виходить,
мати корову до череди не виганяє,
батько в поле — хоч возовиця настала — не їде.
Поглянуть люди на глуху стіну:
ніби ж і білена недавнечки,
а чорніє ніччю на все село,
ніби день настав по всьому селу,
а до тієї стіни ніч приліпилася, —
підійдеш до стіни близенько —
і чути, як соловейки співають,
і видно, як місяць і зорі сяють.
Коханий на вулицю вибіжить,
циган, які крейду по селу возять,
на вулиці перестріне,
у двір заверне:
всю крейду купує — на коня міняє,
увечері черепок із крейдою та щіткою в руки бере,
а щоб не боязно було іти самому,
двох дідів із ціпкати у руках із собою кличе,
до хати коханої — люди бачили — іде
стіну білити,
коли вже розчинені ворітечка
нікому не зачинити.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.