Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

У ЗАХИСТКУ БІЛИХ СТІН

Жінка з плином часу втратила всі кольори,
розгубила по близьких стежках
та по далеких шляхах
барвистими клаптиками матерії.
Небілені стіни її хатинки
нагадують усім, хто на хату погляне,
про билиночку в полі,
про криницю, з якої ніхто води не бере.
Та одного весняного дня перехожі
подивляться на хату тієї жінки
і не впізнають:
розквітлі вишні при хаті
знову повернули стінам білину,
біліє хата, як і в попередні роки.
І та, хто на пагорбі залягла
у воєнних шанцях —
чи то червоних,
чи то білих, —
щойно вчора придивлялася до старечої фігури —
зручної мішені для її влучного пострілу, —
сьогодні подивиться на хату:
хата біліє стінами,
аж очі одбирає.
Де тут угледіти,
хоч би й через оптичний приціл,
де, помолоділа на одну весну,
жінка ходить
відзеленілою билиночкою в полі,
криницею, до якої люди завертають по воду.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.