Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

КАТЕРИНА БІЛОКУР: ЗАВИВАННЯ ВІНКА

З ранньої весни готується вити вінок:
вибере коло хати сонячну місцину,
скопає глибоченько, заскородить рівненько,
яку квітку посіє, яку пересадить,
чистенько прополе, дбайливо виполиває —
принесе мольберта,
поставить біля білої квітки
і перемалює її на полотно,
буде перша квітка на віночок.
А згодом, дивись, уже розквітли
і рожеві, і блакитні, і червоні —
тільки встигай малювати.
Від весни і до пізньої осені,
поки остання квітка не відцвіте у городчику,
перемальовує квіти на вінок дівочий,
літо вплітає квітами у вінок,
летіння літа зупиняє пензликом.
Але літо минає —
вінок недомальованим лишається,
«хай на друге літо домалюю».
Квітку до квітки,
день до дня,
місяць до місяця,
рік до року —
в’є дівочий вінок,
малюванням скасувала відцвітання,
щоб було вічне літо.
У вінкові, звитому з квіток усього літа,
дівчиною, яка починає дівування кожної наступної весни,
стоїть із пензликом у руці посеред вічного літа.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.