Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

§ 38. Святвечір

Напередодні Різдва Христового, увечері 6 січня, святкується Святий Вечір, Святвечір, Багатвечір або ще як його називають — Багата кутя.

До Різдва господарі ретельно готуються: прибирають оселю, готу­ють святкове вбрання, бо надходить найбільше, найвеличніше свято року. До Святвечора у кожному домі господині готують дванадцять пісних страв: борщ, гриби, вареники, пироги, рибу, каші, пампушки, тушковану картоплю, узвар і обов’язково кутю. Кутю варять із рису, пшениці або ячменю, додають меду, заправляють горіхами, маком, родзинками і заливають узваром. Горщик з кутею ставлять на покуті у зроблене із сіна чи соломи гніздечко, яке називають яслами, на знак того, що саме в яслах і народився Ісус Христос. Після свят соло­му з гніздечка згодовують худобі, щоб була здорова і плодилась, і під­стилають курям у гнізда, щоб краще неслися.

Вся родина з нетерпінням чекає появи вечірньої зірки, бо у Свят­вечір не їдять до зорі на згадку про ту зірку, що сповістила про народ­ження Ісуса Христа. Вважається, що той, хто першим її побачить,

«» Скуратінський В. Святвечір. Книга 1.- К.. 1994.- С.28.

буде найщасливішим у наступному році. У цей день закінчується Різдвяний піст, душа й тіло очистилися, у домі панує особлива атмо­сфера спокою, привітності і доброзичливості. Особливо важливо, щоб мир зійшов на родину, щоб уляглися всякі суперечки, непорозу­міння, щоб запанували любов і злагода. Не випадково цей вечір на­зивають родинним святом. На спільну святкову вечерю сходяться і з’їжджаються діти й онуки, брати й сестри.

У Святвечір, перед тим, як уся родина сяде за святковий стіл, гос­подар ще раз обходить своє обійстя, обов’язково навідується до худо­би, стежить, щоб усе було нагодоване, чисте. Не забуває він і свого вірного сторожа — собаку. У цей вечір, даючи йому їсти, не кидає, а з пошаною кладе перед ним щось із приготовлених на святвечір страв. У народі вірять, що в цю ніч, опівночі, худоба буде говорити людською мовою з Богом. „Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б’є її і добре годує, вона похвалить його перед Бо­гом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то нехай потім нарікає такий господар сам на себе, якщо йому не поведеться з худобою в наступному році»»‘1.

Після появи вечірньої зірки вся сім’я збиралася за святковим сто­лом, а на почесному місці сідав господар. З’ївши ложку куті, він під­німав келишок і, звертаючись до присутніх, виголошував молитву. Оскільки це спільна вечеря всього роду, то на цю вечерю запрошува­лися не тільки живі, а й давно померлі родичі: „Зі святим Різдвом будьмо всі здорові! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці. Прости, Боже, і нам, і нашим померлим рідним грі­хи вольні й невольні і пошли, Боже, Царство Небесне всім тим, що відійшли з нашого роду, а нам усім пошли, Боже, щастя, здоров’я, многая літа!»»‘2

Добре, коли є кому пом’янути померлих, згадати їх добрим сло­вом, помолитися за них Богу. А якщо вже немає кому? І про таких грішників чи праведників прийнято згадувати цього святого вечора, молитися за них і запрошувати на вечерю: „Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, яких ніхто вже не пам’ятає і ніхто не знає, за них нікому помолитися. Молимося за них і просимо: прости їм, Господи, гріхи вольні й невольні і даруй їм Царство Небес­не». Моліться і ви, шановні читачі, моліться за живих і померлих рід­»» Воропай О. Звичаї нашого народу. — К., 1993. — С.49.

«‘2 Скуратівський В. Святвечір.- Львів, 1992,- С.38.

них, моліться за сиріт, калік, тяжко хворих, моліться за тих, за кого нікому вже помолитись, то, може, й за вас хтось отак колись помо­литься і попросить Бога за вашу грішну душу.

Починали трапезу зі споживання куті (по три ложки), а вже потім приступали до дванадцяти страв, приготовлених на честь дванадця­ти апостолів. Усі ці страви готувалися на рослинній олії, були пісні, але вибір був великий. Після закінчення вечері всі дякували Богові за шедрі дари землі, води й повітря. За традицією на Різдвяну ніч зали­шають засвічену свічку, три ложки куті та шматочок просфори на столі для покійних, які прийдуть уночі до господи провідати живих.

У цей вечір діти носять вечерю до сусідів, близьких родичів та хре­щених батьків, а молодь співає колядок, ходить з традиційною зір­кою і вертепом, у цей же вечір дівчата ворожать. Вважається, що на Різдво Бог на радощах, що на світ народився Син, випускає на сво­боду усю нечисту силу, щоб вона теж пораділа разом з усіма цій події. Саме в ці дні святочних ворожінь можна звернутись до нечистої си­ли з метою дізнатися про судженого, про свою майбутню долю. До речі, ці ворожіння вважаються найправдивішими уроці..

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.