Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НЛО

Ніяк не можу примиритися з тим, що я тут
знаходжуся, у районній холодній лікарні,
із не визначеною діагнозом хворобою.
Ніяк не можу примиритися з тим, що я тут,
усе виглядаю у лікарняне вікно у той бік,
де лишилося моє село, але я його не бачу,
бачу тільки південні пагорби навколо села,
усе виглядаю у лікарняне вікно у той бік,
ніби сподіваюся, що звідти прийде хтось, хто
мене забере із цієї холодної районної
лікарні, де я знаходжуся із не визначеною
діагнозом хворобою.
Виявляється потім, що недаремно саме в той
бік було спрямоване моє очікування,
бо, коли я уже повернувся із лікарні і йшов
південною околицею села, Перещепиним,
із-за південних пагорбів села
сів на моїй дорозі НЛО:
дві істоти, дуже схожі на людей,
одна — очевидно, якийсь різновид водія,
друга — очевидно, якийсь ґатунок пасажира
(схожа на царицю Тамару із фільму
«Дванадцять стільців»),
між ними порубаний на величезні звінки
змій (такий, як ото малюють, ілюструючи казки) —
на місцях розтину виблискують райдужні
переливи, як на поділеній впоперек ставриді.
Моє зацікавлене розглядання дивного створіння,
яке мало б закінчитися важливими словами:
байдуже, чи їхніми, зверненими до мене,
чи моїми, зверненими до них,
переривають дві офіційні особи, два військовики
якогось нового роду військ у нас в Україні,
а тому одягнених у незнайомі для мене строї,
а тих, хто у подібному вбранні, чомусь відразу
сприймаєш за окупантів, хоча це й помилка.
Ці двоє військовиків у незнайомих строях
висувають якісь претензії до НЛО, —
і як вони їх вистежили,
невже і такий рід військ уже є у нас в Україні! —
я намагаюся їх переконати в чомусь,
від чого вони змінили б своє вороже ставлення,
яке як складова приналежність до військового строю:
у мене з’явилася здатність умовляти
незнайомих людей, навіть офіційних осіб,
здатність, якою довершено володіє Саченко —
як режисер успішно умовляє акторок
робити все за чужим сценарієм,
як поет успішно умовляє бандитів
на вулицях Києва — не робити нічого
за їхнім власним сценарієм.
Та коли я обертаюся у бік НЛО —
він уже зник непомітно,
як на те тільки й здатен НЛО.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.