Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

СВІТ БЕЗ ЛУНИ

Здавна у цьому селі
голосно звучали наші імена:
кликала мати сина — Грицю!
Кликала мати сина — Миколко!
Кликала мати сина — Васильку!
І трав’яні грицики,
і трав’яні миколайчики,
і трав’яні васильки
першими чули ім’я сина,
першими чули своє ім’я,
і передавали голос матері,
і передавали своє ім’я —
в одне зелене вухо влітає,
а з другого зеленого вуха вилітає —
від рослини до рослини —
а нам здавалося, що це луна, —
і доносили голос матері до сина,
і доносили своє ім’я до сина,
і чув тоді син своє трав’яне ім’я,
що його вимовляла мати,
кличучи сина додому,
і повертався син додому,
де б він у світі не знаходився.
Від недавнього часу у цьому дачному селі
голосно звучать вже чужі імена:
кличе мати сина: «Рафік!»,
кличе мати сина: «Тофік!»,
кличе мати сина: «Сурік!»,
та навколишній світ ніби оглух і понімів:
рослини стали існувати окремо,
люди стали існувати окремо —
чужинцями стали одне для одного:
жодна наша рослина не чує чужого імені,
жодна наша рослина не передає чужого імені
від рослини до рослини,
і нікому доносити голос матері до сина,
не чує син свого імені,
що його вимовляє мати,
кличучи сина додому,
тому їхні сини й блукають світами.
на Маковія 1995

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.