Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

П’ЯТДЕСЯТИЛІТНІЙ ВОДЯНИК

В березі купаються дівчатка:
на одному місці не встоять, грають у воді — сміються,
лунко плешуть долонями по воді — сміються,
бризкають одна на одну — сміються
і на мене не звертають уваги,
ніби то не я сиджу на моріжку —
рибалка о двох очах, —
а п’ятдесятилітній водяник у куширі
із довгою білою бородою.
Ніби то не я, а водяник
лоскоче дівчаткам ступки камінчиками на дні,
ворушачи їх, —
дівчатка від того на одному місці не встоять,
грають у воді
і весело сміються.
Ніби то не я, а водяник
просовує хвоста між ноги дівчаткам —
дівчатка плешуть лунко долонями по воді
і весело сміються.
Ніби то не я, а водяник
пускає маленьких рибинок під пахву дівчаткам —
дівчатка з вереском обертаються,
бризкають одна на одну водою
і весело сміються.
на Іллі 1995

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.